Honor не має великої армії шанувальників, тож вибір саме цього бренду повʼязаний зазвичай з однією-єдиною причиною — ціною. І це треба розуміти, тому що ціни річ не постійна і в залежності від пропозицій в магазинах в конкретний момент часу Honor 400 Pro може стати як «топ за свої гроші», так і незрозумілим китайцем за оверпрайс. Особливо гостро це відчувається в середньому сегменті, де в невеликому ціновому діапазоні характеристики можуть відрізнятися дуже суттєво.
Важлива ремарка
Існує кілька версій Honor 400 Pro. В Україну потрапляє переважно європейська версія зі зменшеним до 5300 мАг акумулятором і без зарядного блоку в комплекті. Існує глобальна версія з блоком зарядки і 6000 мАг батареєю. Також існує китайська версія, наділена батареєю на 7200 мАг (але максимальна швидкість зарядки обмежена 80 Вт), більшими обʼємами памʼяті, лише однією фронтальною камерою і виключно китайською прошивкою. Є сенс пошукати саме глобальну версію, хоч існує інформація, що її оновлюватимуть всього 2 роки, а європейську — 6. В цілому Honor зробив дуже поблажливу різницю між глобальною версією і китайською, де-які виробники урізають глобальні версії сильніше.
Зовнішній вигляд
Корпус Honor 400 Pro повністю пластиковий, це елемент економії, змиріться. Попри те, зовнішній вигляд дуже приємний, в житті гарніший, ніж на фото. Блок камер симпатичніший, ніж квадратно-круглі конкуренти, ще і зручно лягає над вказівним пальцем (якщо ви правша). Вірогідно це відголоски дизайн-коду Huawei Pura. Можна порадіти за наявність власного стилю, а не чергову імітацію айфона. Але сильно не хваліть, бо спереду подвійна фронтальна камера в «динамічному острівці», а MagicOS 10 стала мати підозріло багато «скляного» оформлення. Що ж, такі реалії життя, навіть Samsung не гребує копіювати рішення Apple. Мабуть зараз лише Sony йде своїм самурайським шляхом, але її «успіхи» на цьому поприщі лише відлякують усіх, хто хотів би спробувати щось своє.
Закриваючи питання зовнішнього вигляду, смартфон має лише 3 базові кнопки керування, ні окремої всратої кнопки камери, ні виклику дуже потрібного ШІ немає, слава Богу. Екран має 2,5-д скло — ще не водоспад, але вже і не пласке. Ідеальний варіант для тих, хто ще не визначився. На захищеності теж зекономили, це не Gorilla, краще не впускайте його. Смартфон має стереодинаміки, які достатньо гучні, але пискляві. Вібромотор звичайний. Середній сегмент, як він є.
Залізо
Honor 400 Pro дещо відрізняється від основних конкурентів, тому що виробник взяв не топовий сучасний процесор від Qualcomm і зекономив на всьому іншому (як полюбляють робити китайці) і не поставив слабкий середньобюджетний процесор, а використав флагманський процесор позаминулого покоління. Qualcomm 8 Gen 3 зараз не вражає продуктивністю, але він не буде слабкою ланкою ще багато років. І можливо 7 лінійка Snapdragon була б енергоефективнішою, натомість 8-ка все ж продуктивніша і не має компромісів. Процесор, безумовно, поступається сучасному флагману Snapdragon 8 Elite Gen 5, але останній зустрічається лише в смартфонах вдвічі дорожчих, тож давайте бути реалістами.
Все це справедливо і для графічної продуктивності. Підтримується трасування променів і усі сучасні стандарти, графіка Adreno має найкращу підтримку ігрових рушіїв. Geekbench дає GPU понад 12600 балів, тож грати на цьому смартфоні можна, і грати майже без компромісів.
Snapdragon 8 Gen 3 гріється. Honor не стала робити випарну камеру, а варто було. В звичайних навантаженнях він буде показувати прекрасну продуктивність, але в тривалих ігрових сесіях буде скидати частоти.
Розуміючи цей елемент економії стає зрозуміло, що Honor вдалося не сильно пожертвувавши продуктивністю отримати бюджет на інші компоненти. Смартфон має 12 Гб LPDDR5X ОЗП і варіанти на 256 і 512 Гб постійної памʼяті. Мені не вдалося знайти інформацію, що саме за памʼять використовується, тести вказують на якусь із варіацій UFS 3.x, сам виробник в офіційних характеристиках подробицями не ділиться. Карт памʼяті смартфон не підтримує, але з мінімальною планкою в 256 Гб це не суттєвий недолік. Глобальна версія підтримує дві nanoSIM або nanoSIM і eSIM, китайський варіант eSIM не підтримує.
Екран яскравий, заявлено рекордні 5000 ніт в піку, він підтримує частоту оновлення 120 Гц і колірне охоплення DCI-P3. Мінімальна яскравість всього 1,5 ніт. Частота мерехтіння становить 3840 Гц, тож якщо ви чутливі до ШІМ, то проблем з цим екраном у вас не буде. Екран має фірмові технології захисту очей, мені особливо сподобалось відстеження зовнішнього мерехтіння. Якщо користуватися смартфоном біля лампи денного світла, чи іншого джерела мерехтливого світла, смартфон підлаштує мерехтіння до частоти зовнішнього джерела. В цілому, навіть відкинувши маркетингові гучні слова і цифри, екран чудовий. Єдине, чого йому не вистачає — LTPO. Нижче 60 Гц частота оновлення не опускається, тож AlwaysOn буде витрачати більше заряду, ніж хотілося б.
Підтримується WiFi 7 і інфрачервоний порт для керування побутовою технікою.
Камери
Смартфон підкупає технічними характеристиками камер. Ми бачимо повноцінний набір камер, причому виробник реалізував якісну телефотокамеру, яку в тісному корпусі телефону реалізувати важко, тому виробники грішать тим, що намагаються зекономити саме на ньому. Це підкупає і це стало одним із важливих факторів, чому Honor 400 Pro зацікавив мене. Він єдиний пропонував не просто 200 Мп основну камеру, а і 50 Мп телефотомодуль з оптичною стабілізацією. Це було надто добре для середнього сегменту, щоб бути правдою, і забігаючи наперед, все дійсно не так чудово, як хотілося б.
На рекламних зображеннях виробник вихваляється 200 Мп модулем основної камери. Понад з тим, матриця камери це передовий сенсор Samsung ISOCELL HP3. Він дещо гірший, ніж Samsung ISOCELL HP2 (хоча назва може збити с пантелику) через те, що має менші фізичні розміри (1/1.4″ проти 1/1.3″). Відповідно, цьому модулю трохи важче захопити достатньо світла, ніж флагманському, але Samsung розробила купу власних технологій для того щоб цей модуль видавав пристойне зображення. Зрештою, він поселився в цілому ряді середньобюджетних смартфонів, які видають непогане зображення. Особисто мене не спокушало максимально велике число на рекламній картинці, мене спокусило те, що Samsung пишалась цим сенсором і випускала інтервʼю про те, як вони створили найменший світлочутливий піксель у світі і які технічні проблеми долали.
Але на практиці основна 200 Мп камера мене розчарувала. В цілому вона видає непогане зображення, але її основна проблема, яку видно майже на кожному фото — фона не вміє тримати фокус по всьому полю кадру. Я не про глибину різкості і гарне розмиття обʼєктів за межею фокусу, а про паскудне двоїння обʼєктів на периферії кадру. Виглядає дуже погано.
Друга болячка камери — ШІ. Камера безсоромно домальовує деталі як в режимі бʼютифікації (і тоді ви схожі на учасника K-Pop бойс-бенду), так і без нього (але тут вам може насипати такої текстури шкіри, тіней і зморшок, що можна зніматися в хоррорах). В складних умовах камера може трохи замислюватися над обробкою зображення. Іноді алгоритми повністю промахуються з картинкою і роблять лютий перешарп (штучне завищення чіткості програмними інструментами, яке лише спотворює зображення), що особливо псує обличчя людей.
Щоб поборотися з алгоритмами покращення, можна спробувати сторонні застосунки камери, але з цим модулем уміють працювати не усі застосунки.
Я розумію, що це не флагман, але майже усі конкуренти мають кращу якість основної камери в цьому ціновому сегменті. Не навчилися робити основні камери лише виробники «третього дивізіону» — Doogee, Ulefone і інші.
Телефото модуль в цілому порадував. Він звісно поступається флагманам, але його 3-кратний зум чесний, він відпрацьовує не гірше основного модуля і в ряді випадків його навіть краще використовувати, ніж основний модуль — в складних сценах він справляється краще. Фотографувати портрети можна з отриманням справжнього оптичного розмиття фону.
Найгірший модуль 12 Мп ультраширик. Він не має стабілізації, в поганих умовах він взагалі сипеться як в чіткості, так і в кольоропередачі. Але на подив, в гарних умовах він рідше дає двоїння на периферії кадру, ніж основний модуль.
Фронтальних камер двоє. Мабуть, виробник це зробив навмисно, щоб мучалися не лише власники айфонів. Справа в тому, що другий модуль камери це 2 Мп пустушка. Honor стверджує, що цей модуль розміщено для того, щоб визначати віддалення до обʼєкту, але це той випадок, коли виробник нахабно бреше в очі покупцям. Основний модуль має безмежно широку глибину різкості і ефект Боке досягається звичайними алгоритмами, що добре видно по тому, як він ріже окремі пасма волосся навіть в відносно простих сценах. Не допоможе додаткова ультрадешева камера і розпізнати ваше обличчя в темряві. Зрештою, в китайській версії смартфона фронтальна камера лише одна, тож цей хід було зроблено лише для того, щоб люди зі слабким зором плутали смартфон з айфоном.
Позаяк, а основний 50 Мп модуль фронтальної камери доволі непоганий. Попри обмежений простір, фронтальна камера робить пристойні фото і відео, які в гарних умовах не відрізняються по якості від основних камер середньобюджетних смартфонів.
По відеозйомці все навіть трохи краще, ніж з фото. Основиний модуль прекрасно тримає фокус і стабілізація відпрацьовує дуже впевнено. Телефотомодуль знімає відео теж шикарно, але ідилію сильно псує ультраширик. Він шумить, захоплює помітно менше деталей, і дуже помітно відрізняється по кольоропередачі. Плавне перемикання між основним і телефотомодулем відбувається майже непомітно, але перемикання на ультраширик помітить навіть людина без розуміння принципу роботи камери. Він дає настільки паскудну якість відео, що ви будете намагатися ніколи не записувати відео на цей модуль.
Щоб підвести камери під спільний знаменник, треба абстрагуватися від очікувань від маркетингових цифр. Основна камера Honor 400 Pro гірша ніж в прямих конкурентів Xiaomi і Realme в цьому ж ціновому сегменті, але все ще краща, ніж у менш розкручених китайців. Телефотомодуль дійсно якісний. На ультраширику сильно зекономили, це відчувається, хоча за гарних умов робити фото можна. Основна проблема фотографій — Honor явно не вміє ловити фокус по всьому кадру. Обʼєкти, які алгоритми розпізнають, як основні, будуть чіткі і чепурні, а от по краях майже завжди повно двоїння. Відео знімається якісно на усі камери, окрім ультраширика, відео з нього не бувають якісними і за гарних умов. Фронталка чудова і в фото і в відео. Принаймні, в своєму сегменті, бо є ж айфон, фронталка якого дійсно чудова.
Програмна частина
В той час, коли досі не всі виробники випустили оновлення з Android 16, а іноді ще й новинки на 15 версії випускають, Honor випустила MagicOS 10 на Android 16. Це вселяє надію, що виробник дотримає свого слова і випустить 6 оновлень системи, як мінімум для де-яких регіонів. В мережі циркулює інформація, що 6 років оновлень матиме лише європейський Honor 400 Pro. Так як офіційного представництва Honor в Україні немає, запитати офіційну позицію немає у кого.
Сама MagicOS не настільки видозмінена, як HyperOS у Xiaomi, але все одно має багато фірмових особливостей. Купа застосунків і сервісів завʼязані на власному аккаунті Honor. І велика кількість застосунків пропонує функції фірмового ШІ. Нажаль, мова переважно не про локальний ШІ, а про хмарний, який безкоштовно працює пару місяців, а потім ніхто ним користуватись не буде. Втім, є і цікаві розробки, наприклад, ШІ перекладач телефонних розмов в реальному часі, по типу того, як це зробила Apple. Також є визначник діпфейків, який виявляє підробку під час відеодзвінків.
Цікаво, що Honor реалізувала захист від укачування, подібно до того, що ми бачили у Apple.
Оболонка підтримує розділення екрану і запуск застосунків у вікнах, є можливість витягувати шторку з найзатребуванішими застосунками з краю екрану. Можна клонувати застосунки, але лише де-які. В цілому плюс-мінус стандартна адаптація Android плюс купа забавок на основі штучного інтелекту.
Живлення
Глобальна версія смартфона має 6000 мАг кремній-вуглецеву батарею, яка підтримує 100 Вт швидку зарядку. В комплекті глобальна версія має фірмовий блок зарядки, що важливо, адже якщо купувати окремо універсальний, то треба морочити голову і шукати щоб підтримувався стандарт швидкої зарядки Honor. Фірмовий блочок дозволяє отримати максимальну швидкість і отримати 51% за 15 хвилин. Зарядка до 100% триває близько години, смартфон при цьому стає відчутно теплим. При зарядці від класичних 20 Вт зарядка триває 3 години і смартфон лишається кімнатної температури. Виробник заявляє 4 роки гарантованої служби акумулятора, або 1200 циклів заряду-розряду.
Honor 400 Pro має гарну бездротову котушку. Передача 50 Вт бездротовим шляхом викликає лише повагу, тим більше в цьому сегменті. А крім того смартфон має реверсивну дротову і бездротову зарядку. З цим смартфоном ви не залишитесь без своїх аксесуарів навіть вдалині від розетки.
Цікаво, що діагностичні програми розпізнають акумулятор смартфона, як літій-іонний, хоча очевидно, що це кремній-вуглецева батарея. Також де-які підозри викликає визначення її ємності. Справа в тому, що діагностична утиліта DevCheck вказує, що типова ємність батареї 7200 мАг. Можливо це просто хибні дані в базі даних застосунку, а може виробник використовує одну батарею в усіх трьох варіаціях Honor 400 Pro, обмежуючи доступну ємність для кожного регіону програмно. Нажаль, у мене немає технічної можливості це перевірити, але і без того можна сказати, що батарея у смартфона файна.
Якщо ємністю 6000 мАг зараз вже нікого не здивувати, то наявність швидкої і потужної бездротової зарядок приємно дивують. Не впевнений, що в цьому ціновому сегменті є смартфони, здатні запропонувати настільки ж гарні показники. Єдине, чого мені не вистачило — це технології Passthrough. Snapdragon 8 Gen 3 ненажера і було б круто, якщо б можна було грати на зарядці не чіпаючи батарею. Але мої бажання це суто мої проблеми.
Висновок
Honor 400 Pro вийшов дуже збалансованим смартфоном. Тут гарний потужний процесор, але не самий топовий і дорогий. За рахунок цього виробник зекономив бюджет на гарний екран, великий обсяг памʼяті, ємну батарею, бездротову зарядку, NFC і усе інше. Тут відчувається кожен цент вартості. Економія відбувається переважно на менш критичних компонентах — пластиковий корпус, звичайний вібромотор, noname захисне скло, тощо.
Особисто мене розчарували камери, але переважно через те, що я очікував від них більшого, читаючи характеристики. Вони непогані, але мені здається, що виробник міг отримати кращий результат покращивши алгоритми роботи. Принаймні, Xiaomi з цією камерою отримує непогані результати. Але Xiaomi в цьому ціновому сегменті не дає телефотокамери. А тут вона просто чудова.
Тож зрештою все буде вирішувати ціна. Але будучи самим збалансованим рішенням за свою ціну, слід розуміти, що Honor у нас поширений слабо, що накладає додаткові регіональні обмеження наприклад з пошуком сервісного центру, чи відсутності VoLTE у українських операторів для цієї моделі. І зваживши ці особливості можу сміливо сказати, що наприкінці свого життєвого циклу, Honor 400 Pro все ще можна рекомендувати до купівлі — по сумі характеристик знайти йому конкурента важко.