Щоб розказати історію оператора Інтертелеком доведеться захопити багато суміжних історій із життя спецслужб і політики, без яких історія цього оператора перетвориться на суху констатацію фактів на пʼять абзаців, яку і так можна побачити на офіційній сторінці оператора. Але в історії цього бізнесу найцікавіші події відбувалися не на технологічному і навіть не на бізнесовому полі. Пропустити огляд ситуації і перейти до запуску мережі.
Мобільний зв’язок прийшов в Україну в останньому десятилітті ХХ сторіччя. І хоча це було відносно недавно, бурхливий і драматичний його розвиток привів до того, що зараз вже мало хто пам’ятає, з чого все починалось і як відбувалось. Але тим цікавіше з висоти сучасності пригадати ті події, а можливо і дізнатися щось нове.
Зміст
- CDMA
- Велтон-Телеком (Восток.Телеком)
- Newtone
- PEOPLEnet
- CDMA-Україна
- Інтертелеком
Події в Молдові
Як відомо, сепаратизм в Молдові почали розкачувати ще в часи, коли Совєцький Союз подавав ознаки життя. Попри складну історію і етнічний склад цих земель, основними конфліктерами виступили росіяни на своїх історичних землях, історія яких почалася з переселення сюди одне покоління тому.
Цій території в ті буремні часи віддав свої найкращі роки бравий працівник КДБ Віктор Анатолійович Гушан. Прийшовши в КДБ з правоохоронних органів він, за де-якими свідченнями, мав оперативний позивний «Шериф». Коли ж у 1993 році молдовсько-російська війна стихла і Придністровʼя оформилося в сучасну ніким не визнану «бананову республіку», він перейшов на позаштатну роботу і став бізнесменом. Партнером по бізнесу став такий же екс-міліціонер Ілля Михайлович Казмали. [Wiki]
Бізнес розпочався з того, що тодішній президент «республіки» передав бізнесменам державні гастрономи, в яких вони почали продавати продукти, завезені з України через таможню, контрольовану президентським сином. Взагалі, більшість товарів, енергоносіїв, та навіть російський військовий контингент потрапляють в Придністровську Молдавську Республіку (далі – ПМР) саме з території України, адже зі сторони Молдови після війни кордон охороняється більш суворо, а з іншими державами Придністровʼя не межує. Так було з 1990 року і донині, незважаючи на російсько-українську війну. [TAdviser.ru] [Texty.org.ua]
Бізнес йшов не просто добре, а казково – Гушан і Казмали дуже швидко «підмʼяли» під себе десятки інших бізнесів з абсолютно різних сфер, а керуючу компанію назвали ТОВ «Шериф». Так сталося, що з усієї історії з відокремленням ПМР, Шериф отримав найбільше вигоди, а Віктор Гушан став одним з найбагатших людей постсовєтського простору. Статки Гушана оцінюють в 2 мільярди доларів, для порівняння, найбагатша людина України за даними Forbes, в 2025 році має близько 7,9 мільярдів. Дуже пристойний показник для невеликого злиденного Придністровʼя, яке, на відміну від Донбасу, геть не має важкої промисловості. Ні політики, ні старі комуністичні функціонери, ні силовики – ніхто і близько не зміг зрівнятися з Віктором Гушаном по зиску від відокремлення. [Krymr.com]
В невеликому Придністровʼї Шериф володіє усім – виробництво, імпорт, експорт, паливо, банк, ЗМІ, футбольна команда, супермаркети, тощо – за де-якими оцінками, холдинг безпосередньо контролює 60% економіки невизнаної республіки. Контролюючи більшість грошей, Шериф контролює і політичне життя регіону – дві третини політичного керівництва ПМР паралельно мають керівні посади в численних компаніях цього холдингу. Другий і третій президент до інавгурації працювали на керівних посадах в Шерифі.
В невизнаній республіці відділити компанію Шериф від влади неможливо, це єдине ціле, симбіот. Враховуючи яскраво виражену орієнтацію місцевої влади на росію, нескладно здогадатися, що КДБ-шників колишніх не буває, вони просто перестають носити форму. Інакше не було б зараз ні Віктора Гушана, ні його Шерифа — в «республіці» постійно розквартировані російські війська. Це важливий фактор, який найбільше вплине на розвиток Інтертелекому після 2014 року.
Коли у світі почався бум мобільного звʼязку (а бізнесмени 90-х були піонерами цієї технології) Шериф взявся і за нього. Компанію Інтердністрком (відома також за абревіатурою IDC) було створено в 1998 році, а перший абонент здійснив свій дзвінок у 1999 році. Інтердністрком до 2012 року працював виключно в стандарті CDMA (в діапазонах 450, 800, 850 і 1900 МГц), який дозволяв невеликою кількістю базових станцій повністю покрити вузьку територію Придністровʼя, часто захоплюючи і суміжні території Молдови і України. Влада Молдови у 2004 році анулювала ліцензію Інтердністркома, але не має можливості забезпечити виконання цього рішення.
Поява в Україні
Так як в ПМР було вже скуплено все, що тільки можна, Шериф почав активно інвестувати гроші в сусідніх країнах. Спочатку це була Молдова і Україна, а потім сфера інтересів компанії поширилася і на Європу та теплі офшорні острови. Цікаво, що ставши казково багатим, Гушан став також поважною і бажаною людиною що в Молдові, що в Європі. Кому війна, а кому мати рідна.
Тому в Україні 21 вересня 1998 року було зареєстровано ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації». Дуже швидко запустити тут бізнес не вийшло – Україна давала зелене світло GSM-операторам, а CDMA стикалися з численними обмеженнями. Шериф відзначився тим, що навіть в чужій країні знайшов виходи на «потрібних» людей і зміг запустити CDMA-мережу раніше за місцевих конкурентів.
Українська специфіка полягала в тому, що мобільний звʼязок в ті роки міг надаватися лише в стандарті GSM (вийшло так, що цей стандарт став справжнім прокляттям країни і мав монопольне становище найдовше в Європі). Стандарт CDMA вдалося протиснути лише як стаціонарний звʼязок. Щоб зрозуміти суть цього обмеження треба уявити стаціонарний телефон, де трубка повʼязана з базовою частиною пристрою не кучерявим дротом, а по радіоканалу. Так от, з точки зору українського закону CDMA це був стаціонарний телефонний звʼязок, просто у всіх абонентів телефонні апарати розташовувалися в одному місці (там, де стоїть базова станція), а от трубки від них вони носять з собою. Згідно цієї норми закону, телефон міг обслуговуватися лише там, де абонент оформив підключення. Поїхав в інше місто – йди в салон оператора і пиши заяву щоб перепідключили термінал до місцевої базової станції. Цю цікаву українську законодавчу особливість оператори спочатку почали тихо ігнорувати, а потім її відмінили офіційно.
Першим генеральним директором Інтертелекома в 2000 році став Сергій Миколайович Ганжа, який до цього обіймав посаду голови державної служби звʼязку в ПМР. Але вже за два роки він повернувся в ПМР керувати IDC, а його місце зайняв інший вихідець з придністровського політикуму — Борис Миколайович Акулов. [Rise.MD]
Акулов — людина дуже не проста і геть не випадкова. Вірогідно Гушан завербував свого часу Акулова для політичних цілей, але про це можна лише здогадуватися. Борис Миколайович приймав найактивнішу участь в придністровському сепаратизмі. Будучи депутатом Верховного Совєта Молдавської ССР, він перейшов на сторону сепаратистів і доклав чималих зусиль для політичного становлення невизнаної республіки, зокрема приймав безпосередню участь у написанні «конституції» ПМР [Studfile.net]. Пізніше Акулов став міністром інформації та телекомунікацій невизнаної республіки — займався пропагандою. Саме він досягнув становлення Інтердністркома як єдиного мобільного оператора «республіки».
Акулов до 2001 року займався активною антимолдавською політичною діяльністю. Мабуть пізніше ситуація а ПМР стабілізувалася і місцеві керівники відправили ідейного «Чегевару» в Україну. Проти України Акулов відкрито не висловлювався, але вже у 2007 році отримав державну нагороду від «президента» ПМР як «повноважний представник ПМР в Україні» — такий от очільник телекомунікаційної компанії. [Texty.org.ua] [OldChisinau.com].
Зараз це згадують рідко, але на початку 1990-х росіяни намагались розказати сепаратизм в Криму. Тоді це їм не вдалося через активні дії СБУ і особисті відносини між Кравчуком і Єльциним, але Акулов в кримському сепаратизмі теж приймав активну участь. Росіяни про це відкрито пишуть в своїх пропагандистських матеріалах. [Tilda.ws]
Запуск мережі
Тож, 16 березня 2001 року Інтертелеком запустив мережу стандарту CDMA-800 в Одесі. За два місяці роботи оператор підключив 100 абонентів. Одеська область того часу була абсолютно унікальною в плані звʼязку – цілих два мобільних оператори були присутні виключно в цьому регіоні (другим був GSM-оператор Голден Телеком).
У 2002 році відбулося значне розширення зони покриття оператора. 17 квітня Інтертелеком вперше вийшов за межі одеської агломерації і запустив базову станцію в Білгород-Дністровському і 19 квітня оператор відзвітував про підключення тисячного абонента. Впродовж літа 2002 року Інтертелеком забезпечив покриття на всій території Одеської області. Слід зазначити, що тоді оператор рахував покриття з використанням зовнішніх антен, так як 800 МГц діапазон дозволяв створювати дуже велику зону покриття за умови відсутності перешкод. За сучасними уявленнями про покриття, оператор мав вишки у великих містах приморської і північної частини Одеської області, а малозаселений регіон північніше Одеси міг розраховувати на звʼязок лише через високо розташовану антену.
2005 — 2014 роки: бурхливий ріст
Визначальним для Інтертелекому став 2005 рік. Як не дивно, саме зміна політичного керівництва на проєвропейське допомогло проросійським власникам оператора отримати ліцензії на звʼязок на більшій частині України — ще у 17 регіонах. Власне, це сталося не через велику любов до Придністровʼя, а через загальну тенденцію першого року правління адміністрації Ющенка – на короткий термін було зруйновано непроглядне лоббі наближених до держапарату телекомунікаційних бізнесменів, і Інтертелеком на цій хвилі став загальнонаціональним оператором.
Як загальнонаціональний оператор, Інтертелеком отримав у 2006 році власний телефонний код 94 (+380 94 ххх хххх) та унікальний міжнародний ідентифікатор мережі NDC 04 (повний формат MNC з кодом країни 255 04). Це дозволило нормально адресувати дзвінки і від українських і від іноземних операторів, тобто з технічної точки зору Інтертелеком перетворився на повноцінного оператора.
23 грудня 2006 року Інтертелеком почав тестування технології 3G EV-DO, яку вже можна було віднести до звʼязку третього покоління. На цьому етапі важливу роль зіграла особливість стандарту CDMA, який продовжували розвивати і підвищили показники передачі даних до стандартів 3G без зміни частот, а відповідно і без необхідності державної перереєстрації. В Україні це стало важливим фактором, який дозволив розквітнути CDMA як ніде більше в Європі. Справа в тому, що конкуруючий європейський стандарт GSM перестав розвиватися через те, що усі сконцентрувалися на новому стандарті UMTS (зазвичай у варіанті W-CDMA). Але в Україні розвиток UMTS заблокували і єдиним варіантом отримати нормальний мобільний інтернет виявився CDMA, який в часи короткої відлиги встиг стати загальнодержавним.
2007 рік – Інтертелеком йде країною. 7 лютого Інтертелеком зʼявився у Києві і Київській області, 21 лютого — в АР Крим і місті Севастополі, 7 березня — в Черкаській області, 21 березня — в Житомирі, 29 березня — в Кіровограді, 27 квітня — у Вінниці, 3 липня — в Миколаєві, 20 вересня — Івано-Франківську, 25 вересня — Рівному, 28 вересня — Тернополі, 15 листопада — Ужгороді, 20 листопада — Чернівцях. Таке розширення географії дозволило 27 грудня підключити 100-тисячного абонента.
Якщо звернути увагу на особливості географії підключень, можна помітити дві особливості. По-перше, Інтертелеком зайшов і почав напряму конкурувати зі своїм майбутнім основним конкурентом CDMA-Україна. А от в східних областях – дзуськи! Дефіцитні частоти там тримав мертвою хваткою нащадок DCC life:) і ніхто не міг забрати їх у Ахматова. Втім, life:) сумлінно використовував ці частоти до останнього, незважаючи навіть на те, що працював у ще більш архаїчному і рідкісному стандарті D-AMPS, тож тут справа була навіть не в лоббі. Ці частоти намагались і по-доброму купити, і по-злому відсудити усі CDMA-оператори, але так ніколи і не змогли.
1 квітня 2008 року Інтертелеком перейшов на стандарт EVDO Rev. А. Впродовж 2008 року оператор продовжив розбудовувати покриття: 3 квітня його мережа зʼявилась в Чернігові, 7 квітня в Хмельницькому, 10 квітня в Луцьку. 8 вересня абонентська база Інтертелеком перевищила 200 000 абонентів. Треба віддати належне, оператор активно інвестував у розбудову мережі і впровадження нових технологій. З усіх операторів, Інтертелеком найбільше вклав в CDMA, в той час, коли вже була очевидна її безперспективність. Зрештою, оператор побудував найтехнологічнішу мережу не лише в Україні, а й в Європі.
8 вересня 2008 року оператор підключив 200 000 абонента. На початку липня 2009 року вже подолано позначку 300 000 абонентів.
16 липня 2009 року Інтертелеком зміг-таки пробитися в володіння DCC і отримав ліцензії CDMA в Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Львівській та Харківській областях. Видачу ліцензій у Львівській області намагатимуться оскаржити головний конкурент ITC (ТМ «CDMA-Україна») і придбаний ними місцевий оператор «Українська хвиля», а у Харківській — «Схід Телеком» («Восток.Телеком»), але в 2010 році суд став на сторону Інтертелекома.
Станом на грудень 2010 року в мережі Інтертелеком зареєстровано 500 000 абонентів.
21 березня 2011 року Інтертелеком до свого 10-річчя оновив логотип.
15 квітня 2010 року зʼявився тариф «Нічний безліміт», який дозволяв качати необмежену кількість трафіку на максимальній швидкості 3,1 Мбіт/сек з 00:00 до 08:00. Вартість тарифу 45 грн/міс (приблизно $5 по курсу того часу).
23 червня 2011 року Інтертелеком модернізує мережу до стандарту EV-DO Rev B+. Цей стандарт дозволяв розвивати швидкість до 14,7 Мбіт/сек на завантаження і 5,4 Мбіт/сек на вивантаження за умови підтримки цієї технології терміналом абонента і наявності вільних трьох смуг частот у оператора. Цей стандарт став вінцем технології CDMA, на той момент в світі вже давно переміг UMTS і навіть зʼявився LTE, тож далі CDMA більше не розвивався і нове обладнання не випускали. Для контексту: в тому ж 2011 році придністровський Інтердністрком ввів в експлуатацію LTE.
У 2012 році відбулася подія, яку ніхто не очікував — ринок покинула компанія ITC, яка працювала під брендом CDMA-Україна. Де-який час вона виглядала як лідер CDMA-ринку, або принаймні рівний конкурент, тому ця подія викликала неабиякий резонанс. Попри те, що частина власників ITC отримала долю власності в Інтертелекомі, в цілому це була повна капітуляція. Цей рік став роком абсолютного тріумфу і апофеозу Інтертелекому — 6 листопада оператор відзвітував про підключення мільйонного абонента. Такий стрімкий ріст відбувся в тому числі за рахунок приєднання до 500 тисяч абонентів (станом на початок року) додатково 373 тисячі абонентів CDMA-Україна. Абонентів CDMA-Ukraine швидко перевели на нові тарифи, тож дуже скоро від цього оператора залишились лише спогади. [Dev.ua]
Також у 2012 році відбулась зміна в керівництві придністровського Шерифа — із списку власників зник Ілля Казмали, але це був суто технічний хід.
Також в цей період компанія продавала двостандартні телефони, що дозволяли користувачам телефонувати зі свого звичного GSM-номера і мати швидкий 3G-інтернет. Разом з кишеньковими роутерами, що роздавали CDMA-інтернет по Wi-Fi, такі пристрої дозволили сильно розширити аудиторію оператора за рахунок людей, які не могли відмовитися від GSM-оператора.
На початку 2014 року Віктор Гушан купує землю в рекреаційній зоні Одеської області. Відповідно до подальших подій 2 травня в Одесі, журналісти пізніше висловили припущення, що він був задіяний росіянами до запланованого захоплення влади в Одесі і мав поширити свої «шерифовські» структури на цей регіон. Так як російські сепаратисти в Одесі згоріли, захоплення Одеси росіянами провалилося, і Гушан просто збудував величезний приватний особняк з численними технічними будівлями. [RadioSvoboda.org]
Кримський Інтертелеком
28 травня 2014 року в Сімферополі було зареєстровано ТОВ «Інтернаціональні комунікації», якому було передано власність українського Інтертелекому в окупованій АР Крим і яка продовжила надавати послуги звʼязку у стандарті CDMA. Власником нової фірми став громадянин рф Вʼячеслав Петрович Черникевич — комерційний директор Інтердністркома. З точки зору закону усі ці збіги випадкові [Rise.md] [Minprom.ua].
Публічно фінт виглядав ще цікавіше: попри те, що в Криму існувала нова компанія Інтертелеком, на практиці виглядало так, наче нічого не змінилося, абоненти продовжили користуватися послугами без зміни обладнання, трафік продовжував проходити через Україну, на офіційному сайті Інтертелеком в Україні — опублікована карта покриття в межах кордонів 1991 року, щоправда з припискою, що карта покриття актуальна на лютий 2014 року [WebArchive.org]. Пропрацювавши в такому режимі рік, 18 травня 2015 року кримський сегмент мережі відʼєднали від комутатора в Одесі і офіційно продали Кримському Інтертелекому за символічні півтора мільйони доларів. [Gagadget.com]
В квітні 2015 року окупаційна влада тисла на кримський Інтертелеком, погрожуючи припиненням діяльності, але компанія пройшла перевірки, змогла домовитися і продовжила діяльність. [C-Inform.info] [Kommersant.ru]
Втім, історія цього уламку виявилася короткою. На росії стандарт CDMA не мав таких розкішних умов, як в Україні, тож, як тільки російська влада зрозуміла, що міжнародній спільноті все одно на захоплення частини європейської держави, вона почали повною мірою впроваджувати свої правила. 1 січня 2017 року кримський Інтертелеком вимкнув свою CDMA-мережу. Нових ліцензій компанія не отримувала і до 2020 року займалася закриттям фінансових і юридичних питань, повʼязаних з ліквідацією.
Інтертелеком після 2014 року — занепад технології CDMA
В 2015 році було проведено тендер на звʼязок UMTS (WCDMA), який мало цікавив Інтертелеком, так як технологія було вже відверто застарілою.
Незважаючи на втрату частини територій і появу UMTS у GSM-операторів, 2016 рік став максимумом по абонентській базі — 1 313 000 станом на 16 березня. Втім, це вже були оплески під завісу. Навіть присутність UMTS у великих операторів робили CDMA менш привабливим, а на кону стояла поява 4G.
У 2015-2016 роках Інтертелеком активно займався підключенням інтернету в потягах Інтерсіті, міжміських автобусах і міському комунальному транспорті.
Попри те, що нова українська влада не стала ні відкривати розслідування, ні вносити Гушана до санкційних списків, він явно попав в опалу. В 2016 році СБУ провела обшуки в центральному офісі Інтертелекому. Керівництво компанії звинуватили ні багато, ні мало, в державній зраді. Окрім передачі матеріальних цінностей російській компанії у 2014 році, додатково підозрювалось створення технічної можливості прослушки українських абонентів представниками ФСБ. Причому, малося на увазі не лише абонентів Інтертелекому (який втім теж мав поширення і в адміністративних і у військових структурах через гарне покриття у віддалених куточках країни), а і абонентів інших операторів, перехоплюючи їх радіохвилі спеціальним обладнанням, встановленим на своїх вежах. Таку справу важко в суді довести, тож вона закономірно розвалилася, але Гушан уловив основний меседж. Акулов теж злякався за своє життя (як можна пересвідчитися на початку статті, лякатися було через що) і, за чутками, виїхав в Придністровʼя. [Cripo.com.ua]
Борис Акулов до активного управління компанією так і не повернувся. 3 липня 2017 року він покинув посаду генерального директора. Офіційно — за станом здоровʼя. Новим генеральним директором став Віктор Іванович Панфілов. Акулов не пішов з компанії повністю (попри «стан здоровʼя»), а увійшов до наглядової ради оператора. Зміни відбулися і в структурі власників Інтертелекому — до переліку бенефіціарів повернувся Ілля Казмали — на цей раз разом зі своєю дочкою Дарією. Сам же Гушан відтепер володів Інтертелекомом не напряму, а через кіпрську компанію-прокладку. [AIN.ua]
Станом на 31 липня 2017 року мережа Інтертелеком охоплює понад 86% території, підконтрольній владі України, а абонентська база складає понад 1,4 млн. абонентів. Абсолютний пік, після якого йде круте піке.
Коли у 2018 році відбулася роздача LTE-ліцензій, Інтертелеком вирішив не приймати у ній участь. Це означало закриття бізнесу, адже усім зрозуміло, що як тільки запрацюють мережі LTE великих операторів, Інтертелеком стане нікому не потрібним. Схоже що Гушан вирішив самостійно втопити компанію, адже явно не вірив в перспективи вести бізнес в Україні того часу. Технічних перешкод не було, Інтердністрком ще у 2012 році запустив LTE і зрештою у 2023 році повністю вимкнув CDMA, налагодивши голосові дзвінки через VoLTE. В Україні можна було зробити ще простіше просто домовившись про GSM-роумінг з будь-яким із операторів «великої трійки», але оператор не став цього робити.
Найбільш цікаво спостерігати за ваганнями 2019 року. Цього року проводився рефармінг частот. Щоб забезпечити ширші безперервні діапазони, оператори обмінялися частотами між собою. Інтертелеком утримував доволі ласі діапазони частот, на яких у нього день до дня залишалось все менше CDMA-абонентів. НКРЗІ дозволив Інтертелекому тестувати на своїх частотах технологію LTE щоб підготуватися до її запровадження. [Інтертелеком]
Важливо, що цього року в Україні відбуваються вибори Президента і Гушан прекрасно бачить, що політична ситуація скоро сильно зміниться. Це останній шанс врятувати величезний бізнес, який будувався 18 років, і йому шкода його втрачати. Тож Інтертелеком приймає участь у рефармінгу. Далі лишається оплатити ліцензію і перебудувати мережу — і Інтертелеком перейде у 21 сторіччя і найближчі 10 років не матиме проблем з обладнанням. Але Гушан обережнічає і до останнього тягне час. Навіть коли визначений термін вийшов, він в судовому порядку продовжує відстрочку. І все ж після всього цього — пас. Інтертелеком віддає частоти, але не отримує нових взамін. Кінець мережі Інтертелеком.
Важко сказати, чому саме так сталося. Швидше за все це була недовіра до нової влади. Так, це не команда Порошенка, з якою він явно мав дуже напружені відносини, але нова команда теж виглядала недоброзичливо до росіян і робила дуже гучні заяви. А можливо просто по своїм ФСБ-шним каналам він дізнався про існування плану військового захоплення України. Так чи інакше, Гушан завжди проявляв себе як розумну і обережну людину, і величезні інвестиції в розбудову LTE в Україні були надто авантюрною ідеєю для нього.
В керівництві компанії відбулися зміни. Генеральним директором замість Панфілова у березні 2019 році став бувший замісник Акулова Віталій Володимирович Власенко.
1 червня і 1 липня 2021 року Інтертелеком в дві черги вимкнув свої базові станції у всіх областях, окрім Одеської. Мережа, яка інтенсивно будувалася і модернізувалася, перетворилася на брухт. Абоненти фіксованої мережі передані на обслуговування Укртелекому. Оператор сконцентрувався на наданні SIP-телефонії. [Red-Forum.com]–
Переродження з попелу
Парадокс Інтертелекому полягає в тому, що це виявився не кінець компанії. Перечекавши непевні часи в своїй теплій затишній Одеській області, Гушан побачив, що не такий страшний Зеленський, як його медіаобраз, тож було вирішено робити перезапуск. Прошу оцінити момент — в історії українського телекому з того світу ще ніхто не повертався, тож раджу належно оцінити бізнес-якості Віктора Гушана і Бориса Акулова. Вони багатьох конкурентів пережили і ще багатьох переживуть.
1 жовтня 2024 року Інтертелеком в тестовому режимі почав надавати послуги в GSM-мережі роумінг-партнера (Київстар) як віртуальний оператор Mobile Virtual Network Operator (MVNO). 1 листопада розпочалося переведення абонентів зі старої мережу на нову зі збереженням номеру. Підключення відбувається до мережі UMTS (3G), а в областях, де Київстар вимкнув UMTS-мережу, абонентам доступні лише голосові дзвінки без мобільного інтернету. Працює примусове обмеження швидкості 3 Мбіт/сек і обмежується максимальний обʼєм завантажених даних в 10 000 Мбайт. Вартість складає 120 грн/30 днів ($3).
1 січня 2025 року Інтертелеком вимкнув свої останні CDMA-вишки і оголосив про повний перехід на стандарт GSM. [Intertelecom.ua]
Попри те, що цей оператор має власну інфраструктуру і біллінг, він не має ліцензій для побудови власної мережі, а отже не є повноцінним конкурентом операторам «великої трійки», тож це не повноцінне повернення, а швидше софт-ребут.
1 грудня 2025 року Інтертелеком оголосив про початок роботи в 4G-мережі Київстар.
Попри відчутне потепління у відносинах між владою команди Зеленського і Інтертелекомом, сам Віктор Гушан несподівано знову опинився в опалі. У листопаді 2025 року стало відомо, що Україна разом ще з 8 країнами ввели персональні санкції проти керівництва невизнаної ПМР включно з Віктором Гушаном. Вʼяло, та все ж розслідуєьться незаконна забудова маєтку олігарха у рекреаційній зоні Вилкового, одеської області. [RBC.ua]
У грудні стало відомо, що активи Гушана на території України заморожено через роботу його заводу на військову промисловість рф. Цей факт не те щоб сильно приховувався, і попри це Віктор Гушан мав активи в Україні, які держава за 11 років так і не змогла заарештувати. Навіть коли арешт все ж спробували накласти, Гушан оскаржив його і одразу ж переписав активи на старого партнера Іллю Казмали. Як кажуть, дивом встиг. Щось українські прокурори з стотисячними зарплатами і пенсіями не дуже-то й старалися заарештувати активи цього поважного громадянина багатьох країн. Тож історія цієї компанії і її власника ще зовсім не закінчена — незалежно від перебігу російсько-української війни сумніватися в тому, що він знайде спільну мову з переможцями не доводиться. [Veridica.md]