Мобільний зв’язок прийшов в Україну в останньому десятилітті ХХ сторіччя. І хоча це було відносно недавно, бурхливий і драматичний його розвиток привів до того, що зараз вже мало хто пам’ятає, з чого все починалось і як відбувалось. Але тим цікавіше з висоти сучасності пригадати ті події, а можливо і дізнатися щось нове.

Зміст

Важливий історичний контекст

Після розпаду Совєцького Союзу на його теренах фактично не було приватної власності, тож для усіх, в тому числі іноземних компаній, відкрились величезні можливості для приватизації. Щоб запобігти тотальному скуповуванню вітчизняних активів іноземцями, в Україні був прийнятий закон, який не дозволяв іноземцям створювати власні підприємства в Україні, вони могли мати лише Спільні Підприємства (СП) з українськими власниками, причому українська сторона повинна була мати не менше 50% + 1 акції СП.Це призвело до того, що іноземці стали шукати будь-які українські компанії, які можна було використовувати як компаньйонів, щоб інвестувати гроші. А щоб іноземці не боялись за свої капіталовкладення, їм зазвичай гарантувались основні керівні посади в таких компаніях.
З 1992 по 1996 рік в Україні грошовою одиницею був карбованець. Ця валюта мала дуже високі показники девальвації, тож цінні речі було прийнято рахувати в «умовних одиницях» (доларах). Навіть після введення гривні деякий час оператори рахували тарифи у власних віртуальних балах, які були прив’язані до у.о.. І лише в нульових мобільний зв’язок почали рахувати у гривнях.

Важливі для усіх операторів технічні нюанси

Український телефонний код +380 було введено 16 квітня 1995 року [Wikipedia]. До того міжнародний код українців залишався, як в Совєцькому Союзі, +7. Вірогідно, СССР дістався одноцифровий телефонний код, тому що він розглядався як сукупність країн і народів. Проте після розпаду більшість країн захотіли порвати з совєцьким минулим і код +7 лишився лише у росії і Казахстану.
14 жовтня 2009 року було змінено код виходу на міжміську лінію. Щоб зателефонувати на номер іншого міста чи мережі, до 14 жовтня використовувалася цифра 8, а після – 0. Через те, що цей 0 в Україні співпадає з закінченням міжнародного телефонного коду України +380, то де-які люди помилково вважають, що міжнародний код України +38, а оператори мають тризначний код 0хх. Насправді, мобільний код двозначний, але при виході на іншу мережу (або міжміський рівень) треба додавати код 0.
Чим вища частота радіохвилі, тим більше інформації вона може передати, але на меншу відстань. Це універсальне правило, яке справедливе як для базових станцій (БС) операторів, так і для вашого Wi-Fi роутера. Частоти вище 2500 МГц покривають не більше кілометра і використовуються зазвичай для покриття місць скупчення людей — біля міських площ, торгових і офісних центрів, вокзалів, тощо. Частоти 450 МГц і нижче здатні покривати рівнинні території на кілька сотень кілометрів.
Важливі юридичні нюанси: в Україні окремо видається ліцензія на радіочастоти і окремо — на мобільний зв’язок. До середини 00-х мобільним зв’язком рахувалися лише мережі стандартів NMT і GSM. Мережі D-AMPS, CDMA, WiMAX рахувалися фіксованим радіозв’язком. Це означало, що телефони під’єднувалися до базової станції по радіоканалу, але якщо абонент виходив за межі покриття, то зв’язок мав втрачатися. Фактично, абонент закріплювався за певним ретранслятором, через що ці мережі по суті були стільниковими, але не мобільними. Мережа DCC це обмеження постійно обходила, дозволяючи абонентам перереєстровуватися в мережах з іншим обласним кодом і навіть був організований міжнародний роумінг з певними нюансами. А от CDMA зрештою дозволили отримати ліцензії на мобільну діяльність і оператори Інтертелеком і PEOPLEnet отримали власні мобільні коди мережі і стали фактично повноцінними мобільними операторами, шкода що вже на занепаді цієї технології.
Наразі в Україні немає принципу технічної нейтральності. Це означає, що держава контролює, яку саме технологію оператор має використовувати на частотах, на які він отримав ліцензії. Оператори прагнуть отримати можливість самім вирішувати, яку технологію використовувати, залишаючи за державою право лише виділяти частоти, щоб з часом самостійно змінювати обладнання і технології, не чекаючи схвалення держави і не платячи за нові аукціони.

Utel

Компанію Utel створили в січні 1992 році, на рік раніше Укртелекому. Її створили, як єдиного оператора міжнародних дзвінків, усім іншим на 5 років заборонили цим займатися рівно так само, як UMC до 1996 року був єдиним мобільним оператором. Сам Utel був спільним підприємством AT&T (США, 19,5%), DBP Telekom (пізніше змінив назву на Deutsche Telekom, Німеччина, 19,5%), PTT Telecom (Нідерланди, 10%). Традиційні 51% належали 13 державним операторам електрозв’язку, що пізніше увійдуть в новостворений Укртелеком.

У 1993 році регіональні оператори електрозв’язку об’єднають в Укрелектронзв’язок, який у 1994 році отримає назву Укртелеком. Але в 90-х Укртелеком був, швидше, формальним об’єднанням державних операторів зв’язку, кожен з яких вів власну діяльність. Останнім серед регіональних операторів до складу Укртелекому було включено Дніпртелеком у січні 1996 року. До 1999 року Укртелеком перетворюється в монолітну структуру з єдиним керівництвом.

В 1997 році Укртелеком проявляє бажання викупити долі Утел у іноземних компаній, але ті відмовляються, адже на той час міжнародний зв’язок був надприбутковим, а от міська дротова телефонна мережа була переважно збитковою. Але, так як у 1996 році законодавча монополія закінчувалася, Укртелеком ще з 1995 року починає будувати власні міжнародні оптоволоконні лінії і комутатори, і поступово переводить міжміські дзвінки повністю в свою мережу. Утел дуже швидко перетворюється в неліквідний актив, і у 1999 році іноземні акціонери продають свої частки Укртелекому. Утел перетворюється спочатку на дочірнє підприємство Укртелекому, а незабаром просто на одну з торгових марок компанії.

У 2005 році нова адміністрація В.Ющенка розгортає активну приватизацію державних підприємств. Під цей процес підпадає і Укртелеком. Приватизувати Укртелеком намагалися уже давно, але оточення Кучми гальмувало цей процес з усіх сил. Тому, коли справа таки дійшла до втілення, уже стало зрозуміло, що мобільний зв’язок переміг, а за дротовою мережею лишається збиткова сільська телефонія. І, в кращих традиціях попередніх керівників, адміністрація Ющенко у грудні 2005 року видає Утел ліцензію на 3G стандарту UMTS-2100 для підвищення інвестиційної привабливості. Оператор отримав мережевий код 91 і MNC 255 07.

Київстар, пам’ятаючи свою значимість в країні за часів Кучми, розпочинає судовий процес проти НКРЗ, вимагаючи і собі ліцензію на 3G, але протекція Кучми вже не допомагає проти нових можновладців, і мало того, що компанія програє судовий процес, видача 3G-ліцензій в Україні буде заблокована на 10 років. Цікаво, що частина частотного ресурсу, придатного для 3G, перебувала у власності компаній, що належали Систем Кепітал Менеджмент Рината Ахметова, але life:), який майже на половину належав йому ж, було від того ні тепло, ні холодно, як і усім.

Логотип Utel Важливо, що Утел не отримав жодної 2G-ліцензії, тож він міг стати лише технічним оператором. Будувати повноцінну мобільну мережу лише на UMTS було економічно невигідно, бо більшість абонентів з 3G-телефонами було ще небагато, а покриття від однієї БЗ було ще менше, ніж у GSM-1800, з яким мучились life:) і Голден Телеком. Тож 1 листопада 2007 року мобільний Укртелеком під брендом Utel запрацював лише у найбільших містах України, та й то не скрізь. Натомість, у грудні 2007 Utel заключив роумінговий договір з Beeline про безкоштовний взаємний роумінг – абоненти Utel могли дзвонити в GSM-мережі Beeline, а де-які абоненти Beeline (тарифів, окремо позначених наклейкою “3G інтернет”) змогли користуватися швидким 3G-інтернетом Utel. Пізніше для Київстар використання мережі Utel працювало не автоматично, а як окрема послуга для певних тарифів, орієнтованих на використання великих пакетів інтернету.

Брендинг оператора Укртелеком — Так виглядав брендинг мобільного оператора Укртелеком

У 2010 році Укртелеком вирішує відмовитись від бренду Utel, щоб акцентувати увагу на материнському бренді Укртелеком. Спочатку просто Укртелеком, а 25 березня 2010 з’явився дивний бренд «ОГО! Мобільний». У листопаді 2010 року Beeline увійшов до складу Київстар, і роумінгові домовленості змінилися. Тепер абоненти «ОГО! Мобільний» поза зоною дії своєї мережі користувалися автоматичним роумінгом у величезній мережі Київстар, натомість деякі тарифи Київстар з великими пакетами мегабайт, могли підключатися через 3G мережу (в разі її наявності).

Брендинг "Ого! Мобільний" — А це вже брендинг “ОГО! Мобільний”

11 березня 2011 року приватизація Укртелекому завершилася. 93% компанії держава продала компанії ESU, яка належала австрійському інвестиційному фонду EPIC.

Тримоб

Новий власник ESU вирішив виділити мобільний зв’язок не просто в окремий бренд, а в окрему компанію з планами подальшого продажу. 14 червня 2011 року було засновано ТОВ «Тримоб» і туди передано бізнес «ОГО! Мобільний». 1 січня 2012 року відбувся офіційний перехід під бренд Тримоб.

3 червня 2013 року австрійці EPIC скопом перепродали Укртелеком ТОВ «Енергетичні Системи України», що належить Ринату Ахметову. На цьому фоні почали ширитися чутки про об’єднання 3моб з life:). Ці чутки ще більше підігрівав той факт, що станом на 2013 рік, коли увесь світ почав будувати мережі 4 покоління, в Україні був абсолютно заблокований процес отримання ліцензій на третє покоління, а основні придатні для цього стандарту частоти були викуплені фіктивними компаніями Ахметова, які не надавали телекомунікаційних послуг.

Другий логотип 3моб — Логотип з написом 3моб

1 січня 2015 року Київстар відмовився від роумінгової угоди з 3Мобі і новим партнером став МТС-Україна. Пізніше в цьому ж році в Україні ліцензії на UMTS видадуть також Київстар, МТС і life:) , і Тримоб стане нікому не потрібним. Також в цьому році припиняється розбудова покриття оператора.

Lycamobile

24 липня 2017 року на телекомунікаційний ринок України зайшов британський віртуальний оператор Lycamobile. «Лайка» запрацювала, як віртуальний мобільний оператор на потужностях оператора 3Моб. Lycamobile використовує частину номерного ресурсу 3Моба +38 091 6xx xxxx, їх 3G-мережу і роумінг в 2G мережі Vodafone (МТС). Так само, як і сам Тримоб, в роумінгу Vodafone працює лише 2G і 3G з обмеженням в 7 Мбіт/сек.

1 листопада 2019 року Тримоб запустив послугу eSIM. [3mob.ua] [AIN.ua]

В грудні 2019 перший український UMTS-оператор почав звільняти частотний ресурс. Мережа 3Моб залишилася лише в Києві, в усіх інших регіонах базові станції було вимкнено, частотний ресурс повернули державі для перерозподілу між операторами «великої трійки» (Київстар, Vodafone, lifecell) для рефармігну частот, щоб забезпечити «ширші» радіоканали для забезпечення більшої швидкості передачі даних. Абоненти 3Моб (включаючи Lycamobile) у регіонах були автоматично переключені на мережу роумінг-партнера (Vodafone). Вони отримали можливість повноцінно користуватися усім покриттям 2G і 3G-мереж партнера, але доступ до 4G було заблоковано.

Станом на лютий 2021 року в мережі оператора нараховувалося близько 150 тисяч абонентів. Утел наразі є всього лише внутрішньою торговою маркою Укртелеком. Тримоб залишається 100% дочірньою компанією Укртелеком, який належить переважно Енергетичним Системам України.