Логотип DGTel

Мобільний зв’язок прийшов в Україну в останньому десятилітті ХХ сторіччя. І хоча це було відносно недавно, бурхливий і драматичний його розвиток привів до того, що зараз вже мало хто пам’ятає, з чого все починалось і як відбувалось. Але тим цікавіше з висоти сучасності пригадати ті події, а можливо і дізнатися щось нове.

Зміст

Важливий історичний контекст
  • Після розпаду Совєцького Союзу на його теренах фактично не було приватної власності, тож для усіх, в тому числі іноземних компаній, відкрились величезні можливості для приватизації. Щоб запобігти тотальному скуповуванню вітчизняних активів іноземцями, в Україні був прийнятий закон, який не дозволяв іноземцям створювати власні підприємства в Україні, вони могли мати лише Спільні Підприємства (СП) з українськими власниками, причому українська сторона повинна була мати не менше 50% + 1 акції СП.Це призвело до того, що іноземці стали шукати будь-які українські компанії, які можна було використовувати як компаньйонів, щоб інвестувати гроші. А щоб іноземці не боялись за свої капіталовкладення, їм зазвичай гарантувались основні керівні посади в таких компаніях.
  • З 1992 по 1996 рік в Україні грошовою одиницею був карбованець. Ця валюта мала дуже високі показники девальвації, тож цінні речі було прийнято рахувати в «умовних одиницях» (доларах). Навіть після введення гривні деякий час оператори рахували тарифи у власних віртуальних балах, які були прив’язані до у.о.. І лише в нульових мобільний зв’язок почали рахувати у гривнях.
Важливі для усіх операторів технічні нюанси
  • Український телефонний код +380 було введено 16 квітня 1995 року [Wikipedia]. До того міжнародний код українців залишався, як в Совєцькому Союзі, +7. Вірогідно, СССР дістався одноцифровий телефонний код, тому що він розглядався як сукупність країн і народів. Проте після розпаду більшість країн захотіли порвати з совєцьким минулим і код +7 лишився лише у росії і Казахстану.
  • 14 жовтня 2009 року було змінено код виходу на міжміську лінію. Щоб зателефонувати на номер іншого міста чи мережі, до 14 жовтня використовувалася цифра 8, а після – 0. Через те, що цей 0 в Україні співпадає з закінченням міжнародного телефонного коду України +380, то де-які люди помилково вважають, що міжнародний код України +38, а оператори мають тризначний код 0хх. Насправді, мобільний код двозначний, але при виході на іншу мережу (або міжміський рівень) треба додавати код 0.
  • Чим вища частота радіохвилі, тим більше інформації вона може передати, але на меншу відстань. Це універсальне правило, яке справедливе як для базових станцій (БС) операторів, так і для вашого Wi-Fi роутера. Частоти вище 2500 МГц покривають не більше кілометра і використовуються зазвичай для покриття місць скупчення людей — біля міських площ, торгових і офісних центрів, вокзалів, тощо. Частоти 450 МГц і нижче здатні покривати рівнинні території на кілька сотень кілометрів.
  • Важливі юридичні нюанси: в Україні окремо видається ліцензія на радіочастоти і окремо — на мобільний зв’язок. До середини 00-х мобільним зв’язком рахувалися лише мережі стандартів NMT і GSM. Мережі D-AMPS, CDMA, WiMAX рахувалися фіксованим радіозв’язком. Це означало, що телефони під’єднувалися до базової станції по радіоканалу, але якщо абонент виходив за межі покриття, то зв’язок мав втрачатися. Фактично, абонент закріплювався за певним ретранслятором, через що ці мережі по суті були стільниковими, але не мобільними. Мережа DCC це обмеження постійно обходила, дозволяючи абонентам перереєстровуватися в мережах з іншим обласним кодом і навіть був організований міжнародний роумінг з певними нюансами. А от CDMA зрештою дозволили отримати ліцензії на мобільну діяльність і оператори Інтертелеком і PEOPLEnet отримали власні мобільні коди мережі і стали фактично повноцінними мобільними операторами, шкода що вже на занепаді цієї технології.
  • Наразі в Україні немає принципу технічної нейтральності. Це означає, що держава контролює, яку саме технологію оператор має використовувати на частотах, на які він отримав ліцензії. Оператори прагнуть отримати можливість самім вирішувати, яку технологію використовувати, залишаючи за державою право лише виділяти частоти, щоб з часом самостійно змінювати обладнання і технології, не чекаючи схвалення держави і не платячи за нові аукціони.

DGTel

Практично одночасно з усіма іншими телекомунікаційними компаніями України, а саме 10 червня 1996 року, у Львові було створено СП ТзОВ «Українська Хвиля». Це було українсько-кіпрське спільне підприємство з іноземними інвестиціями, засновниками якого були Фонд Держмайна (23,6%), ВАТ Укртелеком (23,6%) та компанія з обмеженою від­по­від­аль­ні­стю «Ліфпрем Компані Лтд.». [Youcontrol.com.ua]

Згодом у компанію інвестивував також американський оператор супутникового зв’язку Hughes Network Systems, LLC. Компанія отримала ліцензії на надання фіксованого телефонного зв’язку, а також на мобільний зв’язок у форматі D-AMPS, і надавала послуги під ТМ «DGTel». Оператор не мав власного телефонного коду і користувався номерною ємністю Львівської області, позиціонуючи себе швидше як стаціонарну телефонію, де останні кілометри від АТС (БС) до користувача проходили не дротом, а радіоканалом.

Про стандарти AMPS і D-AMPS
AMPS – це стандарт першої у світі «сучасної» стільникової мережі, яку вже відносять до першого покоління 1G. Телефон, який вважається першим сучасним мобільним телефоном – Motorola DynaTAC, працював саме в стандарті AMPS. У цьому стандарті голос передавався звичайним радіоканалом, а паралельно у цифровому каналі передавалась технічна інформація, якою телефон обмінювався з базовою станцією.

У 1993 році починається експлуатація перших D-AMPS мереж. D-AMPS стандарт відрізнявся тим, що передавав голос вже по цифровому каналу. Це підвищувало якість зв’язку і ємність мережі, але дещо скорочувало дальність покриття. Стандарт D-AMPS був повністю сумісний з AMPS, телефони, що не підтримували D-AMPS, або знаходились у зоні слабкого сигналу, могли працювати у аналоговому режимі, якщо це не було примусово заблоковано на базовій станції. У світі мережі сімейства AMPS були поширені переважно в обох Америках і СНД. В Європі дуже швидко став популярним північноєвропейский стандарт NMT, а згодом – GSM.

Можливо, ви здивуєтеся, але доля львівського оператора, про існування якого ви, вірогідно, навіть не знали, теж не обійшлася без російського бізнесу. «Українську хвилю» в жовтні 2006 року викупила російська «Комстар-ОТС», яка належала вже відомій вам АФК «Система», яка є власником російського МТС. Росіяни буквально викупали за нафтодолари усе, що бачили в Україні. [Sostav.ru]

Станом на 1 жовтня 2007 року в мережі оператора у Львові і області нараховувалося мізерні 12 700 абонентів, і ця кількість продовжувала зменшуватися. [Technoportal.ua]

Достеменно невідомо, навіщо МТС купувала DGTel, але вже у 2007 році вона продала Українську Хвилю компанії ITC (ТМ CDMA-Ukraine). ITC цікавили перш за все дефіцитні частоти, адже D-AMPS-800 і CDMA-800 працюють в одному діапазоні. Тож після придбання ITC переоформлює ліцензії, після чого у 2009 році вимикає мережу D-AMPS, демонтує обладнання і вмикає на цих частотах свою мережу.

Втім, існування Української хвилі у складі ITC, закінчилось швидко. У 2011 році фінансовий стан ITC став катастрофічний і вони почали вести переговори про продаж бізнесу Інтертелекому, що і сталося у 2012 році. Юридично ITC і Українська Хвиля за власним поданням анулювали свої ліцензії і оголосили банкротство. В 2011 році біло анульовано їх ліцензію на мобільний зв’язок, у 2012 на стаціонарний, і у 2015 році компанію визнали банкрутом і ліквідували. [ITC.ua], [Red-Forum.com], [Red-Forum.com]

Від Youstas

Залишити відповідь