Швидше за все Mac це не перший ваш компʼютер, а отже за роки користування іншою системою у вас виробились звички і мʼязові рефлекси для певних ситуацій. Попри запевняння давніх користувачів Mac, багато елементів управління системою не настільки очевидні, як їм здається, тож ось короткий гайд по основним нюансам системи.
Інтерфейс системи
Більшу частину часу перед вашими очима будуть три основні області: верхній рядок (Смуга меню), Робочий стіл і Док (аналог панелі завдань в Windows). Ця схема буде супроводжувати вас протягом усієї роботи з системою, хіба що повноекранні застосунки тимчасово приховуватимуть за собою усі елементи системи. Тож давайте з цього і почнемо розбиратися.
Смуга меню
В Windows смуга головного меню знаходиться в кожному застосунку окремо, а іноді є застосунки взагалі без смуги меню. Більше з тим, Microsoft вже давно намагається взагалі відійти від використання смуги випадаючого текстового меню, замінивши її модною широкою стрічкою (Ribbon), або єдиною великою кнопкою меню, куди засунуто усі пункти, подібно до того, як це реалізовано в мобільних застосунках. Те, що в macOS основне меню будь-якого застосунку знаходиться окремо від самого застосунку, спантеличує усіх мігрантів з Windows. Спочатку вам це точно не сподобається, але раджу швидше звикати – в цьому є своя логіка. По-перше, звикнувши ви почнете шукати основні налаштування завжди в одному і тому ж місці, незалежно від розташування вікна програми на екрані. А по-друге, (і це важливіше, ніж спочатку здається), застосунки в macOS працюють окремо від їх інтерфейсу. Мігранти з Linux і інших Unix уже зрозуміли в чому суть, а екс-користувачам Windows варто пояснити детальніше.
В Смузі меню перша іконка ніколи не змінюється, який би застосунок не був би активним в даний момент. Це логотип яблука, за яким ховаються основні пункти керування ОС: вимкнути, перезапустити, відкрити налаштування, магазин застосунків і т.д.
Далі йде рядок меню, який залежить від запущеного застосунку.
В кінці йдуть системні іконки і системна дата. Клікнувши на дату можна побачити календар з запланованими подіями. Клікнувши на Налаштування відкриється шторка швидких налаштувань, як в iPhone. Звук, батарея, розкладка клавіатури і вай-фай не потребують пояснень. Додаткові значки можна закріпити сюди з вікна системних параметрів -> Смуга меню, або перетягнувши їх прямо зі шторки Центра керування.
Робочий стіл
Робочий стіл за своєю суттю дуже подібний до такого в Windows, але відрізняється в деталях. Через наявність нормального меню застосунків (в де-яких версіях Windows Microsoft все ж робить доступ до нього зручнішим, але завжди швидко скочується в якусь маркетингову маячню, якою незручно користуватися), немає особливої потреби городити гори іконок застосунків від краю до краю екрану. Запихнути сюди гори документів можна, але Apple спонукає розводити срач в папці Викачане, а не на видноті.
За замовчуванням іконки розташовуються не зліва направо, а справа наліво. Не знаю, може за цим лежать маркетингові дослідження про те, що так Робочий стіл виглядає чистішим, а може просте бажання відрізнятися від Windows.
macOS автоматично відображає на Робочому столі підключені диски (включно з цифровими образами дисків), це в цілому зручно бо позбавляє потреби шукати їх в нетрях файлової системи, але за бажанням це можна відключити в системних параметрах. Також система автоматично зберігає скріншоти на Робочому столі і це теж зручно, головне не забувати їх вчасно видаляти, або переміщувати, інакше ця нарнія вас поглине.
Док
Док частково виконує функцію Панелі задач в Windows. Але лише частково. Тут є три основні сегменти. Найбільша частина являє собою набір іконок найбільш затребуваних застосунків, які ви хочете мати завжди під рукою. Сюди ж потраплять усі застосунки, не закріплені тут, але запущені в даний момент. Застосунок, запущений в даний момент, позначається цяткою під іконкою. Це в принципі і все. Навіть згорнути їх назад, клацнувши іконку ще раз (як це працює в Windows), у вас не вийде. Переглянути їх зовнішній вигляд навівши курсор теж не вийде. Для першої дії в macOS є зручна клавіатурна команда Command + H, для другої – жест трьома пальцями з нижнього краю трекпеду.
Друга частина Доку (після розділової риски) – по суті те саме, але ви не закріплюєте туди елементи вручну, а вони самі обираються з тих, що ви недавно відкривали. Програма, яку ви запустили, а потім закрили, спочатку відображатиметься в першому сегменті Дока, а потім переміститься трохи правіше за розділову риску в другий сегмент.
І в кінці Доку знаходиться папка Викачане і Смітник. В цей сегмент можна додати і власні файли або папки, але не іконки застосунків. Наприклад, сюди зручно закріпити папку користувача і мати швидкий доступ до усіх основних підпапок з випадаючого меню.
Вікна
Вікна в macOS дуже схожі на вікна в Windows, але відмінності є. По-перше, іконки керування знаходяться не в правому верхньому куті, а в лівому. Іконка Закрити закриє лише активне вікно. В більшості випадків ця дія не призведе до закриття застосунка – закриється лише активне вікно. Така поведінка випливає із логіки системи, описаної в розділі про Рядок стану. Втім, ця неочевидна особливість здатна спантеличити не дуже обізнаних в нюансах системи користувачів. Щоб закрити-закрити програму треба натиснути Command + Q, або обрати цей пункт в головному меню.
Ця особливість тягне за собою ще один прикол – кнопка Закрити і Згорнути виконують в macOS дуже подібні функції, відрізнятиметься лише анімація.
Кнопка Розгорнути зʼявилась в macOS в сучасному вигляді відносно недавно – лише в 2011 році. Вона розгортає вікно геть на весь екран. Зникає не лише Док, а і головне меню. Вони, втім, зʼявляться при наведенні мишки на цю область. Якщо навести мишку на кнопку Розгорнути, випливе меню, де можна буде обрати типову схему розташування відкритих вікон, але ніхто не заважає вам як і в Windows просто притулити вікно до потрібного краю чи кута екрана.
Файлова система
Говорячи зрозумілою для користувачів Windows мовою, системний диск (те, що ми можемо розуміти як C:\) позначається в системі як Macintosh HD і система вам нечасто його показуватиме. Усю свою діяльність з файловою системою ви проводитимете в папці Macintosh HD>Користувачі>User (де User це ваш нікнейм). Мовою Windows це C:\Users\User, а фактично швидше навіть C:\Users\User\Documents, бо за першою адресою Windows зберігає переважно технічні файли. Причому частину шляху до папки користувача система частіше всього буде прибирати з-під очей.
Більше того, стандартний файловий менеджер Finder намагатиметься тримати вас взагалі виключно в папці Викачане (аналог Downloads в Windows). Це дуже пагубна ініціатива системи, тому що там дуже швидко утворюються авгієві стайні. Краще одразу змініть стартову папку Finder на папку користувача і додайте за необхідності туди власних папок для потрібних типів файлів, з якими ви працюєте найчастіше. Папки для документів, відео, музики і зображень вже є в системі. Раджу одразу почати сортувати хоча б основні типи файлів, інакше безлад швидко захопить увесь простір.
В корені системного диска ви зможете побачити лише папки Бібліотека, Користувачі, Програми і Система. Цікавою є папка Програми: якщо перетягнути сюди встановлюваний файл застосунка, він встановиться в систему, а якщо перетягнути звідси в Смітник – видалиться. Така логіка дозволяє начисто позбутися окремого меню для видалення програм, як це зроблено в Windows.
Налаштування Finder доволі скромні. Варто змінити папку по-замовчуванню. Можна також увімкнути режим вкладок замість окремих вікон. Якщо треба згрупувати файли по певним групам – можна додати теги. Також для чіткішого розуміння файлової системи може згодитися увімкнення відображення шляху виділеного файлу внизу вікна.
Застосунки
В macOS є меню з усіма встановленими програмами. Його можна відкрити іконкою в Доку, або жестом щипка чотирма пальцями на трекпеді. На відміну від папки в Finder, тут є пошук і розбиття по категоріям.
Spotlight
Дуже потужна штука, яку Microsoft намагається реалізувати в своєму Пошуку в Панелі інструментів, але це не дуже у неї вдається. Spotlight це пошук, який шукає по назві застосунку, файлу, пункту налаштувань, або тегу. Якщо ви знаєте ключове слово, то можете навіть не замислюватись що це таке і де воно лежить – Spotlight візьме ці технічні нюанси на себе. Spotlight можна любити принаймні за те, що він не лізе за першої-ліпшої нагоди шукати в інтернеті.
Встановлення і видалення програм
Є кілька основних способів встановити застосунок на macOS. Найбільш очевидний – пошукати в магазині застосунків AppStore. Але є один нюанс – так само, як і Microsoft, Apple не змогла зробити свій магазин єдиним джерелом застосунків, як вона це зробила на iOS. Втім, якщо Microsoft це не здужала через відсутність розуміння і зацікавленості, то Apple з суто меркантильних міркувань. За $100 з розробника компанія готова вручну модерувати застосунки, а от розробники – далеко не усі. Тому з магазину ви зможете встановити хіба що застосунки великих комерційних сервісів.
Некомерційні проекти ви будете завантажувати з сайтів розробників, як це робили ваші пращури.
Маленькі застосунки можуть поширюватися у вигляді файлів з розширенням .app (аналог .exe в Windows), щоб їх встановити в систему потрібно буде перетягнути іконку застосунка в папку програм.
Більшість застосунків поширюється у вигляді образів диску – в форматі DMG. Це грубо кажучи аналог .iso файлів з образом диску, в якому в тому числі поширюються програми для macOS, які складаються з багатьох файлів. Такий файл окрім самої програми і її файлів також міститиме шлях до папки Програм, тому при його запуску відкриється вікно з двома іконками – застосунку і папки програм, і треба перетягнути першу іконку на другу. Не питайте мене про сакральний зміст цього дійства замість простої кнопки «Встановити» – яблочники переконані що так очевидніше і простіше. Якщо розробник чомусь не додав посилання на папку програм, а ви хочете встановити застосунок в систему — вручну відкрийте папку Mackintosh HD -> Програми і перенесіть туди значок програми з dmg-образу.
Лірика
Apple веде традиції інтерфейсу своєї операційної системи ще з середини 1980-х. Якщо більшість дистрибутивів Linux давно здалися і використовують елементи інтерфейсу максимально зрозумілі вихідцям з Windows, то Apple не збирається цього робити. Компанія підкреслює, що їх розробка більш давня і самобутня, ніж в усіх конкурентів, тож якщо хтось і повинен щось копіювати — то це Microsoft. Але Microsoft свого часу провела фундаментальну роботу, тож де-які їх рішення все ж виявилися вдалішими. Так, Apple свого часу все ж довелося додати можливість розгорнути вікна на весь екран в macOS X Lion – страшно сказати, але до 2011 року такої базової функції в системі не було. Тож при переході на macOS з Windows користувачам буде до чого звикати, Apple йде своїм шляхом і зважати на вашу думку компанія не стане.