Мобільний зв’язок прийшов в Україну в останньому десятилітті ХХ сторіччя. І хоча це було відносно недавно, бурхливий і драматичний його розвиток привів до того, що зараз вже мало хто пам’ятає, з чого все починалось і як відбувалось. Але тим цікавіше з висоти сучасності пригадати ті події, а можливо і дізнатися щось нове.
Зміст
DCC
В 1995 році було засновано СП ТОВ «Цифровий Стільниковий Зв’язок України» (рос. ЦССУ, англ. Digital Cellular Communications). В цей час Америка переходила зі стандарту D-AMPS на CDMA, і донецькі бізнесмени, займаючись купи-продай бізнесом, наткнулись на недороге списане обладнання. Насправді, є вірогідність, що DCC з’явився не через бажання створити оператора, а від простої можливості недорого купити телекомунікаційне обладнання.
Перші згадки DCC відносять його до бізнес-імперії донецького олігарха і депутата ВРУ Євгена Щербаня. Вірогідно, під його протекторатом ЦСЗУ і створювався. В мережі немає інформації, про те, що DCC колись отримувала ліцензії на D-AMPS, на відміну від Української Хвилі. Аналітики телеком-ринку навіть прямо кажуть, що ніякими дозвільними документами чи звільненням частот від військових ЦСЗУ в 90-х не займався. [Totaltelecom.Livejournal.com]
Перший сегмент мережі DCC у вигляді комутатора і трьох базових станцій запрацював 22 квітня 1996 року. Існує інформація, що спочатку проект був некомерційним – трубки з DCC просто роздавали членам бригад і «потрібним» людям. Важливою перевагою було те, що D-AMPS – це цифровий стандарт, прослуховувати його важче, ніж аналогові Алтай, NMT і AMPS.
3 листопада 1996 Євгена Щербаня і його дружину розстріляли прямо на летовищі донецького аеропорту. Замовників самого вбивства за 30 років так і не знайшли, в різний час під підозрою був Лазаренко, Кучма, Янукович, Тимошенко та інші одіозні політики. Існує також вірогідність, що замовили вбивство росіяни через надмірну незалежність Щербаня. Зрештою, саме справу офіційного розслідування вбивства Щербаня Янукович і Пшонка у 2014 році захопили із собою у АР Крим і передали росіянам, а виконавця вбивства випустили з луганського СІЗО у 2015 році.
DCC недовго залишався нічиїм, і невдовзі потрапив під контроль іншого донецького олігарха і політика Рината Ахметова. Через багато років син покійного Щербаня, Євген Євгенович, розказав, що після смерті батька Ахметов вимагав DCC і іншу власність у якості сплати батьківського боргу.
До кінця 1996 року DCC підключила 2000 абонентів. У грудні 1997 року підключила 10 000-го абонента. В кінці 1998 року – 25 000. [Mobile-touch.narod.ru]
Приблизно з цим періодом очевидці пов’язують яскраву рекламну кампанію DCC з білбордами «Не будь дебілом – купи мобілу!». DCC стає титульним спонсором донецького ФК «Шахтар». Донецькі ультрас навіть мали кричалку «Шахтьор – DCC, Динамо – сосі!». [Donjetsk.com]
11 травня 2000 року мережа DCC з’явилась в Києві. [Web.Archive.org]
27 березня 2001 року мережа DCC запрацювала в Запоріжжі та Луганську.
На початку нового тисячоліття DCC стикнулася з системною проблемою. Мобільний зв’язок перестав бути статусною річчю, на Схід прийшли UMC і Київстар, які забезпечили краще покриття, дешевші тарифи і більше послуг, а державний регулятор роздав ліцензії на CDMA в діапазоні 800 МГц, де «партизанив» DCC. Все менше заможних людей обирали DCC, оператору доводилося раз за разом знижувати тарифи, що знижувало і прибутковість бізнесу. Модернізувати стандарт D-AMPS теж було нікуди, верхом його можливостей були SMS. У світі D-AMPS оператори здебільшого вже перейшли або на CDMA, або на GSM, а в деяких країнах вже навіть почав з’являтися UMTS – третє покоління зв’язку. Треба було вкладати величезні гроші в повне оновлення мережі, інакше через пару років вона би остаточно застаріла. Втім, навіть в такому вигляді її можна було продати CDMA-операторам, яким через DCC так не вистачало частотного діапазону саме в східних регіонах.
Але Ахметов з невідомих причин пішов складнішим шляхом. Можливо, так радили найняті численні сторонні консультанти, а можливо, і звичайна сентиментальна прив’язаність до місцевого бренду. А можливо, просто так склались обставини, адже десь у 2002 році на горизонті з’явився Turkcell. У своїй рідній Туреччині він заробив надміру грошей і активно шукав, куди їх вкласти. Пробували заходити самостійно, навіть створили компанію Novacell, але з невідомих причин цей проект було закинуто. І тут на околиці країни вони помітили розгубленого рудого хлопчика з оператором заморського стандарту і майже сто тисячами абонентів. Турки виглядали, як люди, які знаються на мобільному бізнесі і як на тих шайтан-трубках заробити стільки грошей, що в одній країні не поміститься.
Тож, у січні 2002 року юристи Ахметова починають офіційно зареєструвати усе те, що працювало на договорняках. Відтепер контрольний пакет DCC в розмірі 85% офіційно передають керуючій компанії Ахметова «System Capital Management».
У лютому 2002 року DCC спільно з ахметівським банком ПУМБ вперше в Україні реалізовують функцію поповнення рахунку в банкоматі. 25 червня 2002 року DCC офіційно оголошує про перехід на GSM.
У другій половині 2002 року DCC проводить оновлення обладнання, після чого у вересні 2002 року запускається послуга SMS, але лише всередині мережі. З 16 жовтня SMS стають платними. На цей час зв’язок DCC працює в Донецьку (а також Макіївка, Горлівка, Краматорськ і Маріуполь і навколишні населені пункти агломерації, код +380 62), Києві (+380 44), Харкові (+380 572), Дніпрпетровську (+380 56), Одесі (+380 48), Запоріжжі (+380 612), Луганську (+380 642) та АР Крим (+380 652) а абонентська база складає 82 тис. чоловік.
У лютому 2003 року DCC викупив компанію «Астеліт», яка мала ліцензію на GSM-1800, мобільний код 63 і міжнародний ідентифікатор мережі 255 06. Спочатку планувався перехід DCC на стандарт GSM до кінця року, абонентам DCC обіцяють GSM зв’язок зі збереженням прямого міського номеру.
В цей час з’являється інформація, що представники DCC вели переговори з власниками УРС (бренд WellCOM), але вони закінчилися швидко і конфліктно. Коли весною Кабмін підіймає питання анулювання ліцензій УРС на частоти в регіонах, топ-керівництво УРС відкрито звинувачуватимуть DCC у ініціюванні цих дій, в кулуарах ходять чутки, що DCC потрібні частоти діапазону 900 МГц разом з Українськими Радіосистемами, або без. [Podrobnosti.ua]
У червні 2003 року DCC перереєстрували з ТОВ на ЗАТ і збільшили уставний фонд. [Korrespondent.net]
25 грудня 2003 року Turkcell нарешті досягає домовленості з Ахметовим стосовно фінансової частини об’єднання. У новій компанії Turkcell отримає 51% акцій, а СКМ 49%. У квітні 2004 року разом з Turkcell була створена спільна турецько-українська компанія DCC-GSM, було випущено стартові пакети DCC GSM. DCC заключає договори з Nokia і Ericsson загальною сумою понад 200 млн доларів на побудову GSM-мережі впродовж 2 років. Turkcell виступає в якості гаранта цих угод. [Web.Archive.org]
Станом на 31 березня 2004 року у мережі DCC нараховувалося 86 тис. абонентів, це третій показник в Україні. Також DCC мала найвищу дохідність з одного абонента (ARPU). Але ситуація стрімко змінювалась. Конкуренти росли швидко. Якщо раніше DCC могли собі дозволити лише успішні бізнесмени, то тепер D-AMPS-трубки все частіше перепродавали простим людям, а люди з грошима все більше почали дивитися на GSM і мережу UMC. Не маючи змоги наздогнати лідерів і запропонувати абонентам передові технології, DCC у 2003 році знизила вартість дзвінків на 50%, що стало відчутним поштовхом на ринку, але знизило дохідність компанії. [CNews.ru] Зрештою, 2004 рік DCC закрила з 12,7 млн. грн. збитків. [Obozrevatel.com] Потрібно було терміново модернізувати мережу, але терміни все переносилися, переговорам не було кінця-краю.
Зрештою, у 2004 році сторони зійшлися на остаточному варіанті. За 50 млн. доларів Turkcell отримала 54,4% оффшорної компанії Euroasia Telecommunications Holding BV (Нідерланди), решта 45,6% офшору потрапила до рук фонду СКМ Рината Ахметова. За свою долю Ахметов вклав усе майно DCC, включаючи Астеліт з ліцензіями. Саме використовуючи юридичну особу Астеліт, і вирішили розвивати новий бізнес.
Мережа DCC продовжила працювати під старим брендом. Так як існувало дуже мало телефонів, здатних працювати і в D-AMPS і в GSM-стандарті, GSM вирішили розвивати як окремий бренд, і в січні 2005 року нову мережу запустили під назвою life:). Існуючим абонентам запропонували безкоштовні стартові пакети life:) зі схожими номерами (хоча прямі міські номери на GSM мережу перепідключити вони так і не змогли, натомість, старим абонентам DCC надали безкоштовну переадресацію з міських, а також спеціальні тарифні плани, які називались DCC *0.
Надалі основні операційні і маркетингові рішення приймали турки, а СКМ Ахметова контролювали лише фінансову сторону СП.
У квітні 2006 року юридичну особу «Цифровий стільниковий зв’язок України» було ліквідовано, його співробітники і власність перейшли до Астеліт. Підключення нових операторів до мережі DCC було припинено, але існуючі абоненти могли безперешкодно продовжити обслуговування. Унікальна D-AMPS мережа ж продовжила працювати під управлінням life:) аж до кінця 2012 року і стала останньою мережею цього стандарту в Європі і однією з останніх в світі. Фактично абоненти DCC могли користуватися мережею увесь цей час, але лише там, де збереглися робочі сегменти мережі, тому що компанія поступово демонтувала базові станції. Також для цього треба було підтримувати телефон в робочому стані, адже D-AMPS не мав SIM-карт, номер прошивався безпосередньо в телефон. Діапазон 800 МГц був дуже дефіцитний у східних областях, CDMA-оператори хотіли отримати його і методом кнута, і пряника, але Астеліт його так і не віддав.
На момент ліквідації компанії DCC у 2006 році її абонентська база складала 43 тисячі абонентів, а покриття включало великі міста Донецької, Київської, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Одеської областей та АР Крим, загалом понад 35 міст. До моменту виключення самої мережі у 2012 році протрималося близько 10 000 абонентів.