Ще кілька років тому всі рекомендації щодо вибору накопичувача для ПК можна було вмістити в один рядок – беріть вінчестер максимального, доступного для вашого бюджету, об’єму. Але все тече і все змінюється. Час не тільки не пощадив оптичні приводи, він ще й серйозно нагадував у городі жорстких дисків. Несподівано з’явилася альтернатива під назвою SSD.
SSD
SSD – це така величезна флешка, що прикидається вінчестером. Так як йому не потрібно розкручувати магнітні пластини, щоб дістатися до ділянки, де записана потрібна інформація, він виявився набагато швидшим за свого попередника. І ви навіть уявити не можете, наскільки це корисно. Адже на жорсткому диску зберігаються не лише ваші фільми та музика. Бажаєте відкрити папку? Windows спочатку перевірить, що в ній і знайде іконки для всіх елементів. Хочете пограти у гру? Зараз, хвилину, вона завантажить монстрів на рівень. Ви в Інтернеті? Браузер дбайливо збереже картинки, що часто завантажуються, щоб брати їх з жорсткого диска, а не качати їх по сто разів на день. Буквально кожен крок операційної системи залежить від роботи накопичувача. У результаті, встановивши SSD, ми з подивом помічаємо, що швидше працювати стала вся система. А за малого обсягу оперативної пам’яті різниця взагалі колосальна, тому що тимчасові файли крім оперативки потрапляють у файл підкачки на диск.
Ще SSD не боїться струсів та падінь. Щоправда, для настільного ПК це не має значення.
Є у твердотільного накопичувача і недоліки. Перший і найголовніший – це ціна. І коштує він у рази дорожче, ніж жорсткий диск такого самого об’єму. І не треба кривити душею, для більшості людей ціновий фактор має вирішальне значення. На жаль, такий світ. Та і ще немає у продажу багатотерабайтних SSD дисків. Нині межею мрій є 500 Гб моделі. Хоча я й усвідомлюю, наскільки смішно цей рядок буде виглядати вже через якийсь десяток років.
Є у SSD і ще один недолік. Він швидше зношується. Вся техніка, що запам’ятовує, має свій ліміт читань-запису, після якого робочий елемент почне виходити з ладу. У жорстких дисків він такий, що може працювати десятиліттями. У SSD – 4-10 років. Це все одно чимало. Але це все ж набагато менше, ніж у вінчестера. Так що розумно розмістити на SSD системний розділ з операційною системою і не дуже розумно — папку з торентами.
Процес зношування безпечний. У SSD (як і будь-якому іншому накопичувачі) є резервні сегменти пам’яті. Вони встають на заміну тим, що відмовили першими. Коли резервних сегментів зовсім не залишається, нежиттєздатний сегмент блокується від запису. Важливу інформацію все ще можна скопіювати і врятувати, а ось записати нову, вже неможна.
На що треба звернути увагу
Більшість бюджетних моделей «вмирає» від перепадів напруги або від раптового відключення живлення. Вмирає назавжди, що дуже й дуже неприємно. Тобто згорає контроллер, без якого диск просто не визначається системою і скопіювати інформацію вже не вийде, треба щоб ремонтники підібрали і перепаяли контроллер. Тому намагайтеся або купити дорожчий SSD, хай і меншого обсягу, або працювати від джерела безперебійного живлення (натякаю, що для ноутбука це не критично).
У недорогих моделях використовується повільний контролер пам’яті, який у результаті дає показники лише трохи краще, ніж жорсткий диск. Висновок – знов-таки, можливо, слід пожертвувати обсягом заради якості.
Зверніть увагу, що якщо вашій материнській платі 5+ років, то в ній може використовуватися старий стандарт SATA 2.0. SSD працюватиме, але різниці у швидкості з вінчестером ви не відчуєте. А накопичувачі M.2 помітно швидші, ніж SATA. Але вони і дорожчі, більш “гарячі” і потрібно бути впевненим, що материнська плата їх підтримує.
SSD диски мають менший розмір корпусу, ніж 3,5-дюймові жорсткі диски, в більшості випадків вам знадобиться корпус-обгортка, щоб добре закріпити диск у каретці системного блоку. Іноді такий кейс продається із диском. Його можна придбати й окремо. Деякі корпуси можна вставити SSD без зайвих маніпуляцій. Будьте пильними.
Старий добрий жорсткий диск
У 9 випадках з 10 власники SSD диска купують і вінчестер. Тільки він може забезпечити задовільний обсяг. В останні 5 років якість жорстких дисків плачевно впала і з цим ви нічого не зможете вдіяти. Економія на металі зробила свою чорну справу. Так що просто робіть резервні копії важливих файлів або накопіть грошей на серверний жорсткий диск. Сьогодні розумним можна вважати придбання жорсткого диска від 1 Тб до 4 Тб.
На даний момент лише три компанії випускають жорсткі диски. Усього три! Це WesternDigital (WD), Seagate та Toshiba. Усі три не відрізняються особливою якістю. Найбільшу довіру користувачів має Western Digital. Але глобально різниця між ними не суттєва. І в першу чергу треба звертати увагу на відгуки, а раптом модель невдала. Можна відзначити, що на швидкість роботи жорсткого диска впливають швидкість обороту шпинделя (чим вище – тим краще) та обсяг вбудованого кеша (також чим більше – тим краще). Найчастіше, обидва ці показники жорстко залежать від обсягу накопичувача. У об’ємних (і дорожчих) і швидкість обороту вища, і кеш-пам’яті більше. Вибору в одному ціновому сегменті, як правило, немає.
SMR
Рік за роком конкуренція підганяє виробників збільшувати обсяги дисків. І майже 10 років назад стало зрозуміло, що це не може тривати вічно. У якийсь момент виробники просто уперлися у обмеження на рівні законів фізики. Справа в тому, що диск складається з магнітних пластин. Так от, є мінімальний фізичний розмір магнітної головки, яка здатна намагнітити доріжку на пластині. І менше розмір доріжки зробити не можна. І це не можна обійти. Так, дорогі серверні диски почали робити, просто тупо збільшуючи кількість магнітних пластин. Але глобально це не вихід.
І тоді якісь розумні фізики звернули увагу, що хоча записувати можна тільки доріжки певної ширини, читати можна і більш тонкі доріжки. І що ж тоді зробили виробники? Вони почали записувати товсті доріжки, які займають простір двох звичайних доріжок. А потім зміщуються на сусідню доріжку і перезаписують половину ширини попередньої доріжки. Виходить дві доріжки звичайного розміру. І це круто, допоки вільно понад половина диску. І повна жопа, коли зайнято більше половини. Тому що коли записується інформація, потрібно затерти і сусідню доріжку, а потім її перезаписати заново, стираючи її “сусіда”. І так до кінця зайнятого простору у межах сегмента.
Якщо звичайний диск просто знаходить вільне місце і записує туди інформацію, то SMR-диск перезаписує інколи десятки доріжок. Тому швидкість запису на таких диска падає у рази як тільки зайнятий об’єм досягає 50%. Але швидкість читання не страждає. В принципі, такі диски є сенс ставити як сховище, кууди один раз інформація буде записана і майже ніколи не буде перезаписуватися, тобто як сховище. Або у випадку, якщо швидкість доступу не має значення. Але для 99% просто не має сенсу купувати такі диски. Економія просто того не варта.
І тут почалися дійсно серйозні проблеми. Маркетологи розказали, що це перспективна технологія і всі компанії в неї вклалися. Але користувачі на практиці дуже швидко помітили недоліки цієї технології і почали уникати купувати SMR-диски. І тоді компанії почали приховувати інформацію, що диск використовує технологію SMR. Більше всього зганьбилася WesternDigital, вона не просто непестала повністю маркувати використання SMR, вони додумалися змішати деякі лінійки дисків, і частина з них була SMR, а частина використовувала звичайну технологію CMR. І визначити де яка могли тільки представники компанії за серійним номером! Наприклад, вони випустили SMR-диски у дорогій лінійці Red, яка позиціонується як лінійка для NAS і серверів. Потім їм довелось вибачатися і розширювати лінійку серіями Red Pro і Red Pro Plus.
Тож, краще уникайте дисків з SMR, особливо б/у, які можуть мати «биті» сектори. Гугліть конкретну модель, а краще взагалі серійний номер.
Бонус-функції жорсткого диска
Шок-контроль – блокування головок, що зчитують, при падінні. Корисно і зустрічається лише на 2,5-дюймових жорстких дисках. Для робочого столу це марна функція.
Парковка головок – щоб не витрачати електрику і не боятися подряпати магнітну пластину, сучасні жорсткі диски після пари хвилин бездіяльності паркують головки. Що уповільнює роботу системи, тому що потім потрібен час, щоб повернути головки в робоче положення. Ще іноді користувачів бісить звук паркування головок, що постійно паркуються-виїжджають. Найчастіше в мережі можна легко знайти інструкцію, як вимкнути цю функцію за допомогою спеціальних утиліт.