Через локальну мережу, а потім і Інтернет, люди спочатку навчилися передавати окремі файли. Це могли бути і текстові файли, але все ж просто окремі файли.
Особливий погляд на те, яким має бути інтернет, мав сер Тім Бернерс Лі (Sir Timothy John «Tim» Berners-Lee). Він працював у CERN і казав, що інтернет має бути гіпертекстовим, де кожна частина інформації пов‘язана з іншими як павутина. Саме він розробив стандарти HTTP, URI і HTML, які зараз стали практично синонімами інтернету. І щоб ці ідеї не залишились теоретичними науковими трактатами, а інтернет не пішов по шляху розвитку пундикового торрента, серу Тіму довелось самому писати і програму-клієнт для практичного застосування розроблених протоколів і концепцій.
Щоб все це чепурненько виглядало на стороні користувача, сер Тім у 1990 році розробив мову розмітки HTML на основі внутрішньої мови документації SGML, яка використовувалася в CERN. А у грудні 1990 року, після 2 місяців роботи, був завершений і перший у світі браузер, який називався, як ви всі здогадалися… ні, не Internet Explorer. Не було у першого браузера нормальної назви. Максималізм молодого Тіма постійно не давав йому назвати програму по-людськи. Він міняв назви день за днем, використовуючи то щось на зразок «Шахта по видобутку інформації», то «Інформаційна павутина».
Найбільшу популярність браузер отримав у 1991 році, коли називався WorldWideWeb. Але тоді почалася плутанина, що таке це www — сам інтернет, протокол, браузер, чи префікс веб-адрес. Тому Тім вирішив цю плутанину остаточно очолити і продовжив змінювати назви. На покій перший браузер пішов у 1994 році під назвою Nexus Browser. А назва 3w перейшла до організації World Wide Web Consortium (w3c), що до сьогодні розробляє стандарти інтернету, щоб різні програмісти робили програми, сумісні між собою і ніхто не звернув зі шляху праведного. І просто, щоб ви розуміли: усі браузери постійно відступають від цих рекомендацій.
Але повернімося у початок 90х, коли з‘явився браузер, який міг показувати текст і містив перші гіперпосилання на інший текст. Слідом за ним з’явилось ще кілька браузерів. Вони також могли показувати форматований текст, містити посилання, в тому числі посилання на зображення і звуки, якщо у вас було достатньо часу щоб дочекатися їх завантаження мережами того часу. Але бавилися цим переважно науковці, а тренди задавала ЦЕРН. За першим браузером послідували і інші, але це все переважно були університетські проекти, коли кожен науковий заклад під свої потреби, розробляв клієнт для доступу до мережі.
І прийшов Mosaic
І от у грудні 1992 аспіранти Національного центру суперкомп’ютерних програм (NCSA) Іллінойського університету Марк Андрессен (Marc Andreessen) та Ерік Біна (Eric Bina) вирішили написати свій браузер з Блек-Джеком та розпусницями. І у травні у них вже був повністю готовий власний браузер, ех, славні-добрі часи.
Новий браузер вони назвали Mosaic, тому що він підтримував багато різноманітних протоколів того часу. Також американці вирішили, що відкривати картинки за посиланнями, це звісно круто, але ще крутіше, якщо зображення будуть прямо на сторінці поряд з текстом. І ще його робили максимально зручним, щоб усе можна було робити просто натискаючи на кнопки. Коротше, хлопці орієнтувалися на простих користувачів, а це вже був 1993 рік, мережа Інтернет давно відокремилась від Arpanet і тепер до неї можна було під’єднуватись не питаючи дозволу у Міністерства оборони США.
Тож, на фоні збільшення кількості простих користувачів у мережі, новий браузер став просто суперпопулярним. Mosaic було завантажено понад 2 мільйона разів, що для того часу було непересічним показником.
Народження Netscape
Шалений успіх надихнув розробників, і зустрівши після завершення інституту відомого інвестора Джеймса Кларка, вони вирішили створити власну компанію і заробити серйозних грошей на цих ваших інтернетах. На відміну від сера Тіма Бернерса, хлопці не були настільки ж вигадливими, тому компанію назвали Mosaic Communications Corporation. Браузер теж планували назвати фартовим іменем Mosaic, але щоб не плутати з назвою самої компанії довелось перейменувати на Netscape. Погодьтеся, дивно було б бачити NCSA Mosaic і Mosaic Mosaic. Але вже впродовж першого року існування і назву компанії довелось змінити, адже інститут NCSA не захотів віддавати бренд, який приносив гроші, дарма що людям, які і створили цей бренд і його цінність. Нову назву компанії теж не довго вигадували, взяли назву браузера і вийшло Netscape Communications Corporation, а сам браузер перейменували на Navigator.
Маленьким чомучкам буде цікаво дізнатися, що поки молода команда не могла визначитися з власною назвою, майбутній браузер вони називали кодовим іменем Mozilla. Це акронім від Mosaic + Godzilla, спочатку малося на увазі, що це буде Mosaic-убивця, але коли назву Mosaic отримати не вдалося, вийшло що це вбивця Mosaic. І звучить агресивно.
Тож, наприкінці 1994 року колишні розробники оригінального Mosaic випустили свій новий браузер Netscape Navigator і вже у 1995 році він побив рекорд свого праотця, ставши найпопулярнішим браузером у світі. Netscape подарував світу такі технології як JavaScript, SSL, куки та багато інших. Як і при створенні Mosaic, ця команда і надалі суттєво впливала на те, який вигляд отримав сучасний інтернет.
Цікава історія і самого маскоту Mozilla. Дизайнер Netscape Дейв Тітус (Dave Titus) хотів зробити маскот не агресивним, а навпаки, товариським і модерновим. Зрештою в компанії вирішили реалізувати по повній концепцію зображень поряд текстом, тому шапка кожної сторінки офіційного сайту містила зображення, де маскот виконував дії, пов’язані з темою сторінки. Ескізи малювалися на папері, потім сканувалися і розфарбовувалися на комп’ютері. Коли за кілька тижнів до запуску виявилося, що бренд Mosaic отримати не вийде, довелось в спішному порядку змінювати усі написи і зображення як в самому браузері, так і на сайті. Звісно, таку велику кількість зображень змінити не встигли, тому при запуску зелений дракончик Mozilla періодично фігурував з логотипом Mosaic — літерою “М”, вписаною в коло.
Пізніше маскот так сподобався працівникам і прихильникам Netscape, що було вирішено зробити (можливо перший у світі) магазин мерчандайзингу і, щоб безпечно передавати дані кредитних карток, програмісти розробили протокол SSL. Тож саме ця кумедна ящірка безпосередньо призвела до створення протоколу безпеки, який сьогодні використовують усі сайти. Про історію маскота рекомендую читати на сайті автора Davetitus.com
Залишившись без основного ядра талановитих розробників, Mosaic став все сильніше відставати від конкурентів. Інститут NCSA за адекватну ціну продавав бренд Mosaic, а також дозволяв змінювати код, тому знайшлося багато компаній, що перепродавали свої версії Mosaic виробникам ПК та кінцевим користувачам, виплачуючи роялті правовласникам. Однією з таких компаній була Spyglass, Inc, яка під брендом Mosaic написала власний браузер.
У 1996 році розробка оригінального Mosaic повністю припинилась, остання суто номінальна версія 3.0 випущена 7 січня 1997 року. Для деяких нішевих Unix-подібних операційних систем спільнота продовжувала розвиток Mosaic до 2010-х років через наявність відкритих вихідних кодів і відсутності на них альтернатив.
Internet Explorer — махінація на мільйони, успіх на мільярди
Чого не відняти у Біла Гейтса, так це бачення майбутнього. Уже на початку 90-х він оцінив потенціал глобальної мережі, а тому Microsoft планувала придбати інноваційний браузер InternetWorks.
InternetWorks, окрім своєї абсолютно геніальної назви, відрізнявся тим, що теж жив попереду свого часу. Це був перший у світі браузер, що мав окремі вкладки, він міг вбудовувати веб-сторінки у сторонні застосунки (наприклад, MS Word), а також дозволяв зберігати веб-сторінки цілими ієрархіями. Також він започаткував змагання стати найшвидшим браузером в світі, його розробників першими осяяла ідея спочатку вантажити текст, а вже потім картинки, що було мегаважливо для повільних аналогових телефонних ліній того часу. Тодішні браузери мали виключно паскудну звичку показувати сторінку лише після того, як вона буде завантажена повністю, тож користувачі по кілька хвилин чекали перед порожнім вікном.
Але удача відвернулася від Microsoft і від людства, тому що розробників InternetWorks BookLink купила у 1994 році більш заможна AOL. Цей безцінний скарб вона абсолютно занедбала, припинивши його вдосконалення, натомість нашпигувавши власними сервісами і зрештою закрила.
Тоді Microsoft придбала ліцензію на Spyglass Mosaic. Він був не настільки інноваційний, але мав дуже лояльні умови контракту. По-перше, Microsoft могла сама змінювати його код і навіть назву, а по-друге, оплата складалася з невеликої фіксованої суми і відсотку від продажів. Microsoft просто прокидала Spyglass, випустивши Internet Explorer (IE) безкоштовно, отримавши готовий продукт за невеликі гроші. Spyglass цього не очікувала, тому що компанії зазвичай намагалися заробити на браузері, Microsoft же заробляла на Windows і могла собі дозволити не брати грошей за браузер. Spyglass зрозуміла, що лоханулася і почала погрожувати Microsoft судами і аудитами, тож остання зрештою просто заплатила відступні 8 млн, щоб від неї відчепилися. Але на той час Microsoft вже могла собі дозволити такі витрати, а Spyglass вже була ніким.
Зрештою Microsoft переманила і розробників Spyglass, після чого почала розробляти IE повністю самостійно. До 7 версії IE у вікні “Про програму” було написано, що він “Заснований на NCSA Mosaic”. При створенні сьомої версії Microsoft проконтролювала, щоб вихідні коди Spyglass Mosaic не потрапили в Internet Explorer, і напис прибрали.
Війна браузерів
В 1995 році почалася так звана Перша браузерна війна, в якій чубилися Netscape Navigator і Internet Explorer. Гумор ситуації полягає в тому, що обидва ці браузери ведуть свій родовід від одного “батька” Mosaic. І хоч Netscape був технологічнішим та з’явився раніше, на стороні IE була Microsoft, яка продавала Windows як гарячі пиріжки в базарний день. IE було включено в склад Windows 98, а в наступних версіях його інтегрували глибоко в структуру операційної системи, так що файловий провідник і робочий стіл використовували механізми браузера. Так як сама Windows в цей час зайняла домінуюче положення, люди отримували браузер разом з комп’ютером і не вважали за необхідне платити гроші за щось інше. Платна модель поширення Netscape за $50 була геть не життєздатною в боротьбі з IE.
Свою лиху долю Netscape погіршувала і сама. Розробники все ще відносились до браузера як до новаторського інститутського проекту, постійно додаючи в нього новаторські технології, не завжди доводячи їх до робочого стану і не особливо переймаючись, як це все разом буде працювати. Код, який несистематизовано дописувався з 1994 року перетворився в заплутані спагеті, які працювали повільно і нестабільно.
Самі технології теж додавали по власному бажанню, забиваючи болта на рекомендації стандартизаційної організації w3c. Деякі технології Netscape ставали успішними і w3c доводилося постфактум додавати їх в свої рекомендації. Але звісно були і невдалі розробки. Наприклад, розробникам Netscape не подобалася технологія каскадних таблиць стилів CSS і вони розробили більш складну технологію JavaScript Style Sheets, яка дозволяла підключати складне інтерактивне оформлення. Але CSS вже стала галузевим стандартом, тож Netscape довелось в останній момент городити інтерпретатор, який на льоту перекладав CSS в JSSS. Працювали ці милиці повільно і погано.
В цілому, такий підхід Netscape сходив з рук, допоки вони домінували на ринку. Решті просто доводилось підлаштовуватись під них. Але як тільки ринкова доля під ними захиталась це перестало працювати. Немає значення, наскільки революційну технологію ти вигадав, якщо вона працює лише на нішевому браузері, а на реальних сайтах її не використовують.
Реалізувати деякі нові функції було принципово неможливо. Наприклад, браузер не вмів нормально виводити на екран динамічні елементи. Будь-яка зміна на сайті, будь то випадаюче меню, чи зміна розмірів вікна браузера, призводили до повного перезавантаження сторінки. Це і зараз було б паскудно, в часи ж Dial-Up — майже злочин. В 1994 році ніхто просто не міг подумати, що елементи на сайтах можуть змінюватися. А тепер щоб це змінити треба повністю переписувати код рендерингу (виводу зображення на екран), що тягне за собою переписування і усіх інших функцій.
У 1997 році Netscape починає розробляти одночасно два браузери: Netscape Communicator 5 і Gecko. Планувалося, що NC 5 буде розроблятися і випускатися в звичному темпі, а Gecko буде без поспіху створюватися з чистого листа і тихо замінить старий код лише коли буде повністю готовий. Хороший був план, шкода, що здійснитись йому не судилося.
В 1998 році проти Microsoft в США починають проводити антимонопольне розслідування. Воно призведе до того, що Microsoft визнають винною, зобов’яжуть виплатити компенсацію Netscape і відділити браузер від операційної системи. Але для Netscape буде вже надто пізно.
У 1998 році Netscape зацікавилися покупці. Щоб не повторити лихої долі InternetWorks, Netscape у березні 1998 року відкриває вихідні коди браузера, а у листопаді 1998 компанію за 4,2 млрд доларів купує все та ж AOL. Цей трюк міг коштувати Netscape мільйонів, тому що основна цінність компанії це її браузер.
Вихідні коди Netscape були просто в жахливому стані. Попри те, що кістяк відкритої спільноти, що зайнялися розробкою відкритих кодів, фінансувався Netscape, коди Netscape Communicator 5 вони чіпати не захотіли, то Авгієві стайні. Було вирішено взяти в розробку Gecko, хоч він і був ще на дуже ранньому етапі розробки. Сама ж компанія Netscape продовжила розробку NC 5.
Після придбання, AOL відмовилася від старої айдентики Netscape, зелену ящірку замінив червоний тиранозавр, але він використовувався переважно для логотипів, а не тематичних малюнків.
Уже в 1999 році з виходом IE 5 і поширенням його в подальшому з популярними Windows 2000 і Windows ME, Microsoft остаточно переломила ситуацію і зайняла домінуюче положення.
Microsoft, до слова, жваво йшла таким же рясно усіяним граблями шляхом. Два лідера ринку просто забили болта на w3 Consortium і загальні стандарти. Щось реалізувала Microsoft і це міг відображати лише IE, щось вигадували Netscape і потрібен був їх браузер щоб воно працювало. Доходило до того, що треба було верстати дві версії сайтів і по User-Agent видавати одну версію для IE, іншу для Netscape. А більш дрібні розробники браузерів вішались, їм доводилось імітувати роботу або першого, або другого і показувати серверу відповідний User-Agent. Темні віки браузерних технологій.
IE цей підхід так само привів до біди. Допоки IE тримав близько 90% ринку, сайтам доводилось ігнорувати рекомендації w3c і адаптувати сайти до особливостей IE. Але коли IE став втрачати долю ця необхідність розвіялась як вранішній туман і тут уже Microsoft довелось поквапливо збирати команду розробників, які швиденько перепишуть увесь код і реалізують технології, ігноровані п’ять років. Задача, як ми тепер знаємо, нереалістична.
Але на початку 2000-х IE ухопив Бога за бороду, зайнявши домінуюче положення. Netscape же увійшов в піке. Netscape Communicator 5 було скасовано, розвиток старого коду припинено. Компанія вирішила взяти за основу відкриту розробку Gecko. Новий рушій був ще занадто сирий, але керівники AOL наполягали випускати новий браузер тут і зараз. Зрештою Netscape Navigator 6 вийшов наприкінці 2000 року на основі Gecko і був дуже сирим і нестабільним, що тільки погіршило його долю.
У 2002 році вийшов Netscape 7. Його ринкова доля вже була катастрофічно малою, а основним конкурентом виявилася Mozilla, браузер якої був таким самим, але без численних вбудованих сервісів AOL. AOL вирішила, що шансів у Netscape вже немає і у 2003 році пристрелила хворого коня, закривши свою дочірню компанію Netscape і повністю припинивши розробку. Частина співробітників перейшла на інші посади AOL, частина пішла в Mozilla. Надалі було ще дві версії Netscape, які були просто Firefox з аддонами AOL.
А Internet Explorer після 2001 року не маючи конкурентів просто зупинився у розвитку, що в майбутньому призведе його до загибелі.
Переродження Firefox
Лише у 2002 році Mozilla довела до притомного стану коди Gecko і випустила по прикладу Netscape Mozilla Application Suite (MAS) — комплексної програми для роботи в інтернеті. Цікаво, що відкрита спільнота, переписуючи багато коду наново, не стала займатися реалізацією технологій, не узгоджених w3c. Це призвело до того, що код Mozilla не відображав елементи, які розробила сама Netscape, але це, безумовно, був правильний крок до стандартизації веб-технологій. Зрештою, MAS став браузером, що найкраще підтримував w3c стандарти, що різко контрастувало як з підходом Netscape, так і IE.
У 2003 році Mozilla вирішили не городити монструозну програму, а розділити її на кілька окремих. На той час Netscape на власному коді вже не існувало, ба навіть у вигляді варіанту MAS він займав крихітну долю ринку. Тож нову програму було вирішено назвати Phoenix, адже він фактично поставав з попелу Netscape. Але виявилося, що слово Phoenix вже було зареєстровано як торгова марка іншої компанії. Тоді спільнота обрала алегоричну назву Firebird (вогняний птах), але ця назва теж була зареєстрована. Тоді вже розробники вкрай пустилися берега і назвали програму Firefox (вогняний лис), бо хоч така назва вогненного звіра не була ніким зареєстрована. Немає сумнівів, що хтось колись дуже сильно зурочив Netscape і усе, що з ними пов’язано, адже виявилося, що є звір, який називається буквально firefox і це не лисиця, а руда панда. На це розробники вже вирішили просто забити і на логотипі використовується лисиця.
Європейський союз теж судитиметься з Microsoft. Справа почалася у 1993 з приводу де-яких серверних технологій Windows, після чого до позову доєдналися інші компанії. Зрештою у 2003 році Microsoft було визнано винною в неконкурентній боротьбі, призначено штраф і зобов’язано виключити Windows Media Player з комплекту поставки Windows, а при підключенні до Інтернет надати можливість обрати браузер. Microsoft подала апеляцію, але у 2007 році Апеляційний суд залишив рішення в силі. Це призвело до випуску Windows 7 N і подальшому відділенню IE і WMP від операційної системи, що призвело до збільшення долі альтернативних браузерів, а потім і до занепаду IE, так звана Друга браузерна війна.
Тож майже до 2010 року інтернет розвивався в фарватері Mosaic і двох його ідейних нащадків — Internet Explorer та Netscape Navigator а потім Firefox, а ідейно вплинув на усі браузери. Зараз зображення і звук не завантажуються окремо, як в FTP, а є невід’ємною частиною сторінок і приймають участь в їх оформленні, основні дії можна робити клікаючи по меню, а не набираючи команди. Те, що зараз відчувається природнім, над чим ми навіть не замислюється, у 1993 році було революцією, яка назавжди змінила вигляд інтернету.